ТОВ «КУА «ЮГ-ІНВЕСТ» не складає звіт керівництва (звіт про управління) та звіт про корпоративне управління через відсутність нормативних вимог щодо їх складання.

АУДІТОРСЬКО - КОНСАЛТІНГОВА ФІРМА “ГРАНТЬЕ” у вигляді ТОВ

21026423

www.grantye.com

www.uginvest.uafin.net

Світлана Бойко

N 2 від 27 лютого 2026 року

2025 рік

27.02.2026 - 23.03.2026

50 000грн.

01 - немодифікована думка

Аудитор несе відповідальність за висловлення думки щодо того, чи складена фінансова звітність Товариства в усіх суттєвих аспектах відповідно до МСФЗ та чи відповідає вона вимогам щодо форматування у форматі iXBRL згідно з актуальною Таксономією UA МСФЗ XBRL. У контексті подання звітності до ЦФЗ, відповідальність аудитора полягає у перевірці узгодженості даних, розкритих у форматі iXBRL, з даними фінансової звітності, що була предметом аудиту. Аудиторська перевірка включає оцінку відповідності обраних елементів (тегів) таксономії суті фінансової інформації. Разом з тим, аудитор не несе відповідальності за: безпосередній процес технічної генерації файлу програмним забезпеченням Товариства, накладення електронних підписів (КЕП) посадовими особами Товариства, технічну валідацію файлу на шлюзі ЦФЗ та успішність його завантаження. Відповідальність за фінальне подання, цілісність електронного пакета після дати підписання аудитором та достовірність поданої до ЦФЗ версії покладається на К

-

Фінансова звітність Товариства за рік, що закінчився 31 грудня 2025 року, підготовлена відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), прийнятих в Україні, та чинного законодавства України, що регулює діяльність компаній з управління активами.

Ця фінансова звітність є звітністю загального призначення та відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів Товариства. Вона складена на основі принципу історичної (первісної) вартості, за винятком окремих фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю.

Фінансова звітність підготовлена із застосуванням принципу безперервності діяльності, що передбачає здатність Товариства продовжувати свою діяльність у передбачуваному майбутньому.

У процесі підготовки фінансової звітності керівництво Товариства застосовувало професійні судження, оцінки та припущення, які впливають на відображення активів, зобов'язань, доходів та витрат. Фактичні результати можуть відрізнятися від цих оцінок.

Фінансова звітність включає:

- звіт про фінансовий стан (баланс);
- звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід;
- звіт про зміни у власному капіталі;
- звіт про рух грошових коштів;
- примітки до фінансової звітності, що містять суттєву облікову політику та інші пояснення.

Операції Товариства відображаються у функціональній валюті - гривні (UAH), яка є валютою основного економічного середовища, в якому здійснюється діяльність.

Фінансова звітність Товариства є окремою (неконсолідованою), якщо інше не передбачено законодавством або вимогами МСФЗ, та не включає показники інститутів спільного інвестування, активами яких управляє Товариство.

Звітність підготовлена з урахуванням специфіки діяльності компанії з управління активами, зокрема щодо обліку винагороди за управління активами, операцій з фінансовими інструментами та розкриття інформації про ризики.

Рік, що закінчується 31 грудня 2025 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Товариство розкриває інформацію про облікову політику відповідно до вимог МСБО 1 "Подання фінансової звітності" та МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки".

У фінансовій звітності розкривається лише та інформація про облікову політику, яка є суттєвою для розуміння користувачами фінансового стану, результатів діяльності та грошових потоків Товариства.

Облікова політика вважається суттєвою, якщо її нерозкриття або неправильне розкриття може вплинути на економічні рішення користувачів фінансової звітності.

Товариство застосовує принцип професійного судження при визначенні суттєвості облікової політики.

Суттєва інформація про облікову політику включає опис методів оцінки, визнання та класифікації основних статей фінансової звітності.

Зокрема, розкривається інформація щодо облікової політики стосовно фінансових інструментів, доходів, витрат, податків, дебіторської та кредиторської заборгованості.

Також розкривається інформація щодо застосування професійних суджень, оцінок та припущень.

Товариство не розкриває облікові політики, які є стандартними або не мають суттєвого впливу на фінансову звітність.

Складання та подання звіту про рух грошових коштів здійснюється відповідно до вимог МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів".

Звіт про рух грошових коштів відображає інформацію про надходження та вибуття грошових коштів і їх еквівалентів протягом звітного періоду.

Грошові кошти та їх еквіваленти

До складу грошових коштів та їх еквівалентів включаються:

- грошові кошти на рахунках у банках;
- грошові кошти в касі;
- короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які легко конвертуються у відому суму грошових коштів та мають незначний ризик зміни вартості.

Короткострокові інвестиції класифікуються як еквіваленти грошових коштів, якщо строк їх погашення не перевищує трьох місяців з дати придбання.

Класифікація грошових потоків

Грошові потоки у звіті про рух грошових коштів класифікуються за такими видами діяльності:

Операційна діяльність

Операційна діяльність включає основну діяльність КІФ, пов'язану з управлінням активами та отриманням інвестиційних доходів.

До грошових потоків від операційної діяльності можуть належати:

- надходження процентних доходів;
- надходження дивідендів;
- платежі за послуги управління активами;
- інші платежі та надходження, пов'язані з поточною діяльністю фонду.

Інвестиційна діяльність

Інвестиційна діяльність включає операції, пов'язані з придбанням та продажем інвестиційних активів.

До грошових потоків від інвестиційної діяльності можуть належати:

- придбання та продаж фінансових інструментів;
- придбання або реалізація інвестиційної нерухомості;
- інші інвестиційні операції.

Фінансова діяльність

Фінансова діяльність включає операції, що призводять до змін у розмірі та структурі власного капіталу або позикових коштів КІФ.

До грошових потоків від фінансової діяльності можуть належати:

- надходження від розміщення акцій;
- виплати акціонерам;
- інші операції, пов'язані зі змінами у структурі капіталу.

Метод складання звіту

Звіт про рух грошових коштів складається із застосуванням прямого методу відповідно до вимог МСБО 7

Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання.

Товариство не визнає умовні зобов'язання в звіті про фінансовий стан Товариства. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним.

Амортизація основних засобів починається з місяця, наступного за місяцем, коли такий актив стає придатним до використання. Амортизація нараховується з використанням прямолінійного методу шляхом списання вартості, яка амортизується протягом строку корисного використання активу. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів нараховується в розмірі 100% в момент введення в експлуатацію.

Ліквідаційна вартість основних засобів визначається рівною нулю.

Товариство припиняє визнання фінансового активу або його частини у Звіті про фінансовий стан, коли закінчується строк дії договірних прав на грошові потоки від такого фінансового активу або коли Товариство передає фінансовий актив і така передача відповідає критеріям припинення визнання відповідно до МСФЗ 9.

Передача фінансового активу вважається такою, що відповідає критеріям припинення визнання, якщо Товариство передає практично всі ризики та вигоди, пов'язані з правом власності на фінансовий актив. У випадку, коли Товариство не передає і не зберігає практично всі ризики та вигоди, пов'язані з активом, він оцінює, чи зберігає контроль над таким активом. Якщо контроль над фінансовим активом не зберігається, актив припиняє визнаватися у фінансовій звітності.

У разі припинення визнання фінансового активу різниця між балансовою вартістю активу (або його частини) та сумою отриманої компенсації, включаючи будь-які нові отримані або прийняті фінансові активи чи зобов'язання, визнається у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Товариство припиняє визнання фінансового зобов'язання, коли воно погашається, анулюється або строк його дії закінчується. Якщо існуюче фінансове зобов'язання замінюється іншим зобов'язанням перед тим самим кредитором на суттєво відмінних умовах або умови існуючого зобов'язання суттєво змінюються, така операція обліковується як припинення визнання первісного фінансового зобов'язання та визнання нового зобов'язання.

Різниця між балансовою вартістю фінансового зобов'язання, визнання якого припиняється, та сумою сплаченої компенсації визнається у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Облік припинення визнання фінансових інструментів здійснюється Товариствоом з урахуванням характеру операцій з фінансовими активами, зокрема операцій з продажу цінних паперів, погашення боргових інструментів або передачі прав вимоги.

Похідні фінансові інструменти включають фінансові інструменти, вартість яких змінюється у відповідь на зміну визначеного базового показника (зокрема процентної ставки, курсу іноземної валюти, ціни фінансового інструмента, індексу або іншого показника), не потребують значних початкових інвестицій або потребують інвестицій, менших порівняно з іншими контрактами, що мають подібну реакцію на зміни ринкових умов, та розрахунки за якими здійснюються у майбутньому.

До похідних фінансових інструментів можуть належати форвардні, ф'ючерсні, опціонні контракти, свопи та інші подібні інструменти.

Товариство визнає похідні фінансові інструменти у Звіті про фінансовий стан на дату укладення контракту. При первісному визнанні такі інструменти оцінюються за справедливою вартістю. Витрати на здійснення операції визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Після первісного визнання похідні фінансові інструменти оцінюються за справедливою вартістю. Зміни справедливої вартості визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Похідні фінансові інструменти відображаються у складі активів, якщо їх справедлива вартість є позитивною, або у складі зобов'язань, якщо їх справедлива вартість є від'ємною.

Товариство не застосовує облік хеджування відповідно до вимог МСФЗ 9. Усі результати переоцінки похідних фінансових інструментів визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Розкриття інформації щодо похідних фінансових інструментів, їх справедливої вартості та пов'язаних з ними ризиків здійснюється відповідно до вимог МСФЗ 7.

Припинена діяльність визначається як компонент Товариства, який був вибув або класифікований як утримуваний для продажу та який становить окремий суттєвий напрям діяльності або географічний сегмент діяльності, є частиною єдиного координованого плану вибуття такого напряму діяльності або є дочірнім підприємством, придбаним виключно з метою подальшого продажу.

Результати припиненої діяльності відображаються окремо у Звіті про прибутки та збитки та інший сукупний дохід після результатів від безперервної діяльності. До таких результатів включаються прибуток або збиток після оподаткування від діяльності компонента до дати вибуття, а також прибуток або збиток від його вибуття або переоцінки до справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж.

Активи та зобов'язання, що належать до припиненої діяльності, у разі їх класифікації як утримуваних для продажу, відображаються окремо у Звіті про фінансовий стан відповідно до вимог МСФЗ 5. Такі активи оцінюються за найменшою з двох величин: балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж. Починаючи з дати класифікації активів як утримуваних для продажу амортизація таких активів припиняється.

У фінансовій звітності Товариства інформація про припинену діяльність розкривається окремо у разі її суттєвості для користувачів фінансової звітності.

Дивіденди визнаються у складі доходів Товариства у Звіті про прибутки та збитки та інший сукупний дохід у періоді, коли виникає право Фонду на отримання таких дивідендів.

Право на отримання дивідендів, як правило, виникає на дату прийняття рішення про їх виплату відповідним органом управління емітента або на дату, визначену умовами виплати дивідендів відповідно до законодавства та документів емітента.

Дивідендний дохід визнається у сумі, що підлягає отриманню, за вирахуванням податків, утриманих у джерела виплати, якщо такі застосовуються.

Якщо дивіденди оголошені після дати звітності, але до дати затвердження фінансової звітності до випуску, такі дивіденди не визнаються у складі доходу звітного періоду, а розкриваються у примітках до фінансової звітності як події після звітної дати відповідно до вимог МСФЗ.

Дивіденди за фінансовими інструментами, які обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, визнаються окремо від змін справедливої вартості таких інструментів у складі доходів від інвестицій.

Прибуток на акцію визначається відповідно до вимог МСФЗ як відношення чистого прибутку або збитку звітного періоду, що належить акціонерам Фондів, до середньозваженої кількості простих акцій, що перебували в обігу протягом звітного періоду.

Базовий прибуток на акцію розраховується шляхом ділення чистого прибутку або збитку за період, що належить власникам простих акцій Фонду, на середньозважену кількість простих акцій, що перебували в обігу протягом звітного періоду.

Розбавлений прибуток на акцію розраховується шляхом коригування чистого прибутку або збитку, що належить власникам простих акцій, а також середньозваженої кількості акцій в обігу на вплив усіх потенційних простих акцій, які можуть мати розбавляючий ефект.

Якщо Фонд не має потенційних простих акцій, які можуть призвести до розбавлення прибутку на акцію, розбавлений прибуток на акцію дорівнює базовому прибутку на акцію.

У разі змін у кількості акцій, що перебувають в обігу (зокрема емісії або викупу акцій), середньозважена кількість акцій коригується з урахуванням дати здійснення таких операцій.

Показник прибутку на акцію розкривається у Звіті про прибутки та збитки та інший сукупний дохід, якщо Фонд має прості акції, що перебувають в обігу.

Товариство визнає та обліковує виплати працівникам відповідно до вимог МСБО 19 "Виплати працівникам". Виплати працівникам включають усі форми винагороди, які надаються працівникам в обмін на надані ними послуги.

Виплати працівникам класифікуються як короткострокові виплати, виплати після закінчення трудової діяльності, інші довгострокові виплати та виплати при звільненні. З огляду на специфіку діяльності Товариства, основну частину виплат становлять короткострокові виплати працівникам.

Короткострокові виплати працівникам включають заробітну плату, премії, оплачувані відпустки, лікарняні та інші виплати, які підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців після закінчення звітного періоду. Такі виплати визнаються як витрати у тому періоді, в якому працівники надають відповідні послуги.

Зобов'язання за короткостроковими виплатами визнаються у складі поточних зобов'язань у розмірі недисконтованої суми очікуваних виплат. Товариство не здійснює дисконтування короткострокових виплат у зв'язку з їх короткостроковим характером.

Виплати після закінчення трудової діяльності включають, зокрема, обов'язкові відрахування до державних пенсійних фондів. Такі виплати класифікуються як програми з визначеними внесками. Витрати за такими програмами визнаються у періоді, в якому виникає зобов'язання зі сплати відповідних внесків.

Товариство не має програм з визначеними виплатами, а також не здійснює додаткових пенсійних виплат працівникам, крім передбачених законодавством України.

Інші довгострокові виплати працівникам (за наявності) визнаються відповідно до вимог МСБО 19 із застосуванням відповідних методів оцінки, проте станом на звітну дату такі виплати відсутні або є несуттєвими.

Виплати при звільненні визнаються у випадку, коли Товариство має зобов'язання щодо припинення трудових відносин або надання компенсацій працівникам у зв'язку зі звільненням. Такі витрати визнаються у періоді, в якому Товариство більше не може відкликати відповідну пропозицію або визнає витрати на реструктуризацію.

Виплати у вигляді премій визнаються у випадку, якщо Товариство має юридичне або конструктивне зобов'язання здійснити такі виплати, і суму можна достовірно оцінити.

Нарахування на оплату праці, включаючи єдиний соціальний внесок, визнаються як витрати у періоді, в якому виникає відповідне зобов'язання.

Витрати на виплати працівникам відображаються у складі відповідних статей витрат залежно від функціонального призначення (адміністративні витрати, витрати на управління активами тощо).

Операції з виплат працівникам відображаються на підставі первинних документів відповідно до законодавства України та внутрішніх політик Товариства.

Товариство застосовує принцип нарахування при обліку виплат працівникам, що забезпечує відображення витрат у періоді надання послуг працівниками.

У разі виникнення зобов'язань щодо невикористаних відпусток Товариство визнає відповідні забезпечення у складі поточних зобов'язань.

Товариство здійснює контроль за правильністю нарахування та своєчасністю виплати винагород працівникам у рамках системи внутрішнього контролю.

Розкриття інформації щодо виплат працівникам здійснюється у фінансовій звітності відповідно до вимог МСФЗ із достатнім рівнем деталізації.

Товариство визнає витрати відповідно до вимог МСБО 1 "Подання фінансової звітності", МСБО 38 "Нематеріальні активи", МСБО 16 "Основні засоби", а також інших застосовних стандартів МСФЗ залежно від характеру витрат. Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки та інший сукупний дохід у тому періоді, в якому вони були понесені, або коли відповідні доходи, з якими вони пов'язані, визнаються.

Витрати класифікуються за їх економічною сутністю та функціональним призначенням. Основними категоріями витрат Товариства є адміністративні витрати, витрати на оплату праці, витрати на професійні послуги, витрати на обслуговування діяльності ІСІ, а також інші операційні витрати.

Витрати на оплату праці включають заробітну плату, нарахування на оплату праці, премії та інші виплати працівникам. Такі витрати визнаються у періоді, в якому працівники надають відповідні послуги, відповідно до вимог МСБО 19 "Виплати працівникам".

Витрати на професійні послуги включають оплату аудиторських, юридичних, консультаційних та інших послуг сторонніх організацій. Вони визнаються у періоді отримання відповідних послуг на підставі договорів та первинних документів.

Адміністративні витрати включають витрати на утримання офісу, оренду, комунальні послуги, зв'язок, амортизацію основних засобів та нематеріальних активів, а також інші витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності Товариства.

Амортизація основних засобів та нематеріальних активів визнається систематично протягом строку їх корисного використання відповідно до встановленої облікової політики.

Фінансові витрати включають витрати за відсотками та інші витрати, пов'язані із залученням фінансових ресурсів (за наявності), і визнаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка відповідно до МСФЗ 9.

Витрати, пов'язані з управлінням активами інститутів спільного інвестування, визнаються відповідно до умов відповідних договорів та у періоді надання послуг.

Товариство визнає витрати лише за умови, що існує ймовірність зменшення економічних вигід та суму витрат можна достовірно оцінити.

Витрати не визнаються як активи, за винятком випадків, коли вони відповідають критеріям визнання активів згідно з МСФЗ. У таких випадках витрати капіталізуються та списуються протягом строку корисного використання відповідного активу.

Операції з витратами відображаються на підставі первинних документів відповідно до вимог законодавства України та внутрішніх процедур Товариства.

Товариство застосовує принцип нарахування при визнанні витрат, що забезпечує відповідність доходів і витрат у відповідних звітних періодах.

Витрати, виражені в іноземній валюті, перераховуються у функціональну валюту Товариства за офіційним курсом на дату здійснення операції.

У разі виникнення ознак зменшення корисності активів відповідні витрати визнаються у складі витрат звітного періоду.

Товариство здійснює постійний контроль за обґрунтованістю та доцільністю витрат у рамках системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Розкриття інформації про витрати здійснюється у фінансовій звітності відповідно до вимог МСФЗ із забезпеченням достатнього рівня деталізації для користувачів звітності.

Таким чином, облікова політика Товариства щодо витрат забезпечує достовірне та повне відображення фінансових результатів діяльності відповідно до застосовних стандартів фінансової звітності.

Товариство визначає справедливу вартість активів та зобов'язань відповідно до вимог МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості". Справедлива вартість визначається як ціна, яка була б отримана при продажу активу або сплачена при передачі зобов'язання в звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки.

Оцінка справедливої вартості здійснюється з урахуванням припущень, які використовували б учасники ринку, включаючи оцінку ризиків, властивих активу або зобов'язанню, а також умов звичайної операції. При визначенні справедливої вартості Товариство використовує доступні ринкові дані у максимально можливому обсязі та мінімізує використання неспостережуваних вхідних даних.

Товариство застосовує оцінку за справедливою вартістю до фінансових інструментів відповідно до їх класифікації згідно з МСФЗ 9 "Фінансові інструменти", зокрема фінансових активів, що обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток або через інший сукупний дохід.

Для фінансових активів та зобов'язань, що обліковуються за амортизованою собівартістю, Товариство розкриває інформацію про їх справедливу вартість. Балансова вартість короткострокових інструментів, таких як грошові кошти, дебіторська та кредиторська заборгованість, приблизно дорівнює їх справедливій вартості через короткостроковий характер таких інструментів.

Товариство застосовує такі підходи до оцінки справедливої вартості: ринковий підхід, дохідний підхід та витратний підхід. Вибір підходу залежить від наявності ринкової інформації та характеру активу або зобов'язання.

Ринковий підхід використовується у випадках, коли існують котирування на активному ринку або інша спостережувана ринкова інформація. Дохідний підхід застосовується для оцінки активів, щодо яких відсутній активний ринок, і передбачає використання моделей дисконтованих грошових потоків або інших методів оцінки. Витратний підхід застосовується у випадках, коли неможливо застосувати інші підходи.

Товариство класифікує оцінки справедливої вартості відповідно до ієрархії, встановленої МСФЗ 13. Рівень 1 включає котирування цін на активних ринках для ідентичних активів або зобов'язань. Рівень 2 включає оцінки, що базуються на спостережуваних ринкових даних. Рівень 3 включає оцінки, що базуються на неспостережуваних вхідних даних.

Для інструментів Рівня 3 Товариство застосовує методи оцінки, що потребують використання суттєвих припущень, зокрема ставок дисконту, прогнозних грошових потоків та ринкових мультиплікаторів. Такі оцінки потребують застосування професійного судження.

Товариство здійснює оцінку справедливої вартості на кожну звітну дату щодо активів та зобов'язань, для яких така оцінка передбачена вимогами МСФЗ. Переміщення між рівнями ієрархії відображаються у тому періоді, в якому вони відбулися.

Зміни справедливої вартості визнаються у складі прибутку або збитку або іншого сукупного доходу залежно від класифікації відповідного фінансового інструменту.

Процес оцінки справедливої вартості включає застосування затверджених внутрішніх методик, використання ринкових даних, а також, за необхідності, залучення незалежних оцінювачів. Контроль за правильністю оцінки здійснюється у рамках системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Товариство регулярно переглядає застосовані методи оцінки та припущення з метою забезпечення їх відповідності поточним ринковим умовам.

Розкриття інформації щодо оцінки справедливої вартості здійснюється у фінансовій звітності відповідно до вимог МСФЗ із достатнім рівнем деталізації для користувачів звітності.

Фінансові активи Фонду включають, зокрема, інвестиції у цінні папери, корпоративні права, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську заборгованість та інші фінансові інструменти.

Під час первісного визнання фінансові активи оцінюються за справедливою вартістю. У випадку фінансових активів, що обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, витрати на здійснення операції визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Після первісного визнання фінансові активи оцінюються залежно від їх класифікації відповідно до вимог МСФЗ. Класифікація фінансових активів здійснюється на основі бізнес-моделі управління фінансовими активами та характеристик договірних грошових потоків.

Фінансові активи можуть оцінюватися за однією з таких категорій:

- за амортизованою собівартістю;
- за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;
- за справедливою вартістю через прибуток або збиток.

З огляду на характер діяльності Фонду, інвестиції у фінансові інструменти, як правило, класифікуються як фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Зміни справедливої вартості таких інструментів визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Фінансові активи, що обліковуються за амортизованою собівартістю, оцінюються із застосуванням методу ефективної процентної ставки за вирахуванням резерву під очікувані кредитні збитки.

Оцінка справедливої вартості фінансових активів здійснюється відповідно до вимог МСФЗ із використанням ринкових котирувань або відповідних методів оцінки у разі відсутності активного ринку.

На кожну дату звітності Фонд оцінює наявність ознак знецінення фінансових активів відповідно до моделі очікуваних кредитних збитків, якщо такі активи обліковуються за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід

Товариство визнає та обліковує фінансові активи відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти". Фінансові активи визнаються у звіті про фінансовий стан у момент, коли Товариство стає стороною контрактних умов фінансового інструменту.

Первісна оцінка фінансових активів здійснюється за справедливою вартістю. У випадку фінансових активів, що обліковуються не за справедливою вартістю через прибуток або збиток, до первісної вартості включаються витрати на здійснення операції.

Після первісного визнання фінансові активи класифікуються за такими категоріями: фінансові активи, що обліковуються за амортизованою собівартістю; фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток (FVTPL); фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (FVOCI).

Класифікація фінансових активів здійснюється на основі бізнес-моделі Товариства щодо управління фінансовими активами та характеристик договірних грошових потоків (SPPI-тест). Фінансовий актив обліковується за амортизованою собівартістю, якщо він утримується з метою отримання договірних грошових потоків, які є виключно платежами основної суми та відсотків.

Фінансові активи класифікуються як такі, що обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, якщо вони утримуються в межах бізнес-моделі, що передбачає як отримання договірних грошових потоків, так і продаж активів.

Інші фінансові активи обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток.

Грошові кошти та їх еквіваленти обліковуються за амортизованою собівартістю, яка приблизно дорівнює їх справедливій вартості через короткостроковий характер.

Дебіторська заборгованість визнається за справедливою вартістю на дату первісного визнання та в подальшому оцінюється за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Товариство застосовує модель очікуваних кредитних збитків (ECL) для оцінки зменшення корисності фінансових активів. Резерв під очікувані кредитні збитки визнається для фінансових активів, що обліковуються за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.

Для торговельної дебіторської заборгованості застосовується спрощений підхід, що передбачає визнання очікуваних кредитних збитків за весь строк дії інструменту.

Оцінка очікуваних кредитних збитків здійснюється з урахуванням історичних даних, поточних умов та прогнозної інформації.

Фінансові активи припиняють визнаватися, коли права на отримання грошових потоків від активу припиняються або передаються, і Товариство передає всі суттєві ризики та вигоди, пов'язані з правом власності.

У разі передачі фінансового активу, коли Товариство не передає та не зберігає всі суттєві ризики та вигоди, актив визнається в обсязі продовження участі.

Доходи та витрати, пов'язані з фінансовими активами, визнаються у складі прибутку або збитку або іншого сукупного доходу залежно від класифікації відповідного активу.

Процентні доходи визнаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Дивіденди визнаються у складі доходів у момент виникнення права на їх отримання.

Товариство не здійснює перекласифікацію фінансових активів, за винятком випадків зміни бізнес-моделі управління такими активами.

Операції з фінансовими активами відображаються на підставі первинних документів відповідно до законодавства України та внутрішніх процедур Товариства.

Товариство регулярно переглядає класифікацію фінансових активів та відповідність бізнес-моделі.

Процеси обліку фінансових активів є складовою системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Розкриття інформації щодо фінансових активів здійснюється у фінансовій звітності відповідно до вимог МСФЗ із забезпеченням достатнього рівня деталізації

Товариство визнає та обліковує фінансові інструменти відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти", МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації" та, за необхідності, МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості". Фінансові інструменти включають фінансові активи та фінансові зобов'язання, які виникають у Товариства внаслідок договірних відносин.

Фінансові активи та фінансові зобов'язання визнаються у звіті про фінансовий стан тоді, коли Товариство стає стороною контрактних умов відповідного фінансового інструменту. Первісна оцінка фінансових інструментів здійснюється за справедливою вартістю.

Для фінансових активів або зобов'язань, що не обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, до первісної вартості включаються витрати на здійснення операції, які безпосередньо пов'язані з придбанням або випуском інструменту.

Після первісного визнання фінансові активи класифікуються за категоріями: за амортизованою собівартістю, за справедливою вартістю через прибуток або збиток (FVTPL) та за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (FVOCI). Класифікація здійснюється на основі бізнес-моделі управління активами та характеристик договірних грошових потоків.

Фінансові зобов'язання після первісного визнання, як правило, оцінюються за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка, за винятком зобов'язань, що обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток.

Товариство не здійснює операції з похідними фінансовими інструментами та, відповідно, не застосовує облік хеджування, якщо інше не передбачено окремими операціями.

Грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість та інші фінансові активи, що утримуються для отримання договірних грошових потоків, обліковуються за амортизованою собівартістю.

Товариство застосовує модель очікуваних кредитних збитків для оцінки зменшення корисності фінансових активів. Резерви під очікувані кредитні збитки визнаються для фінансових активів, що обліковуються за амортизованою собівартістю або FVOCI.

Для торговельної дебіторської заборгованості застосовується спрощений підхід до оцінки кредитного ризику, що передбачає визнання очікуваних кредитних збитків за весь строк дії активу.

Оцінка очікуваних кредитних збитків базується на історичних даних, поточних умовах та прогнозній інформації щодо майбутніх економічних умов.

Фінансові інструменти припиняють визнаватися у разі припинення договірних прав або зобов'язань, або передачі суттєвих ризиків та вигод.

У разі модифікації умов фінансового інструменту Товариство оцінює, чи є така модифікація суттєвою, та відображає відповідні зміни у фінансовій звітності.

Доходи та витрати за фінансовими інструментами визнаються у складі прибутку або збитку або іншого сукупного доходу залежно від класифікації інструменту.

Процентні доходи та витрати визнаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Дивіденди визнаються у складі доходів у момент виникнення права на їх отримання.

Зміни справедливої вартості фінансових інструментів, що обліковуються за FVTPL, визнаються у прибутку або збитку, тоді як для інструментів FVOCI - в іншому сукупному доході.

Товариство здійснює взаємозалік фінансових активів і зобов'язань лише у випадках, коли існує юридично забезпечене право на залік та намір здійснити розрахунок на нетто-основі.

Операції з фінансовими інструментами відображаються на підставі первинних документів відповідно до законодавства України та внутрішніх процедур Товариства.

Товариство регулярно переглядає свою бізнес-модель управління фінансовими інструментами та відповідність класифікації вимогам МСФЗ.

Процеси обліку фінансових інструментів є складовою системи внутрішнього контролю, управління ризиками та корпоративного управління Товариства.

Розкриття інформації щодо фінансових інструментів здійснюється у фінансовій звітності відповідно до вимог МСФЗ 7 із достатнім рівнем деталізації.

Товариство класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти". До цієї категорії належать фінансові активи, які не відповідають критеріям обліку за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.

Фінансові активи класифікуються як FVTPL, якщо вони утримуються з метою торгівлі, входять до портфеля, який управляється на основі справедливої вартості, або якщо їх договірні грошові потоки не відповідають критерію виключно платежів основної суми та відсотків (SPPI-тесту).

Крім того, Товариство може при первісному визнанні безповоротно визначити фінансовий актив як такий, що обліковується за справедливою вартістю через прибуток або збиток (опція fair value option), якщо це дозволяє усунути або суттєво зменшити облікову невідповідність.

Первісна оцінка фінансових активів, класифікованих як FVTPL, здійснюється за справедливою вартістю. Витрати на здійснення операції не капіталізуються, а визнаються у складі витрат звітного періоду.

Після первісного визнання такі фінансові активи оцінюються за справедливою вартістю на кожну звітну дату. Визначення справедливої вартості здійснюється відповідно до вимог МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості".

Зміни справедливої вартості фінансових активів, класифікованих як FVTPL, визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду.

До складу прибутку або збитку також включаються процентні доходи, дивіденди та інші доходи, пов'язані з такими фінансовими активами.

Процентні доходи можуть визнаватися із застосуванням методу ефективної ставки відсотка, якщо це доречно з урахуванням характеру фінансового активу.

Дивіденди визнаються у складі доходів у момент виникнення права Товариства на їх отримання.

Фінансові активи, що оцінюються за FVTPL, не підлягають оцінці на зменшення корисності відповідно до моделі очікуваних кредитних збитків.

Справедлива вартість фінансових активів визначається із застосуванням ринкового, дохідного або витратного підходу залежно від доступності ринкових даних.

Товариство максимально використовує спостережувані ринкові дані та мінімізує використання неспостережуваних вхідних даних.

Фінансові активи класифікуються за ієрархією справедливої вартості відповідно до рівнів 1, 2 або 3.

До Рівня 1 належать активи, справедлива вартість яких визначається на основі котирувань активного ринку.

До Рівня 2 належать активи, оцінка яких базується на спостережуваних ринкових даних.

До Рівня 3 належать активи, оцінка яких базується на неспостережуваних вхідних даних та потребує застосування професійного судження.

З огляду на специфіку діяльності Товариства, значна частина фінансових активів може класифікуватися як Рівень 3.

Для таких активів використовуються моделі дисконтованих грошових потоків, ринкові мультиплікатори та інші методи оцінки.

Основними припущеннями є ставка дисконту, прогнозні грошові потоки, темпи зростання та ринкові коефіцієнти.

Товариство регулярно переглядає застосовані методи оцінки та припущення з метою забезпечення їх відповідності ринковим умовам.

Фінансові активи припиняють визнаватися, коли права на отримання грошових потоків від активу припиняються або передаються.

У разі продажу фінансових активів різниця між балансовою вартістю та сумою отриманої компенсації визнається у прибутку або збитку.

Операції з такими активами відображаються на підставі первинних документів відповідно до внутрішніх процедур Товариства.

Товариство не здійснює перекласифікацію фінансових активів, за винятком випадків зміни бізнес-моделі управління.

Процеси обліку фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, є складовою системи управління ризиками та внутрішнього контролю.

У разі необхідності Товариство може залучати незалежних оцінювачів для підтвердження справедливої вартості.

Розкриття інформації щодо фінансових активів, класифікованих як FVTPL, здійснюється відповідно до вимог МСФЗ 7

Товариство визнає та обліковує фінансові зобов'язання відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" та МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації". Фінансові зобов'язання визнаються у звіті про фінансовий стан у момент, коли Товариство стає стороною контрактних умов фінансового інструменту.

Первісна оцінка фінансових зобов'язань здійснюється за справедливою вартістю. Для фінансових зобов'язань, що не обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, до первісної вартості включаються витрати на здійснення операції, які безпосередньо пов'язані з їх залученням.

Після первісного визнання фінансові зобов'язання, як правило, оцінюються за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. Такий підхід застосовується до більшості фінансових зобов'язань Товариства.

До фінансових зобов'язань Товариства належать кредиторська заборгованість, заборгованість перед постачальниками та іншими контрагентами, а також інші договірні зобов'язання, що відповідають визначенню фінансового інструменту.

Товариство не здійснює класифікацію фінансових зобов'язань як таких, що обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, за винятком випадків, передбачених МСФЗ 9. Станом на звітну дату такі зобов'язання відсутні або є несуттєвими.

Фінансові зобов'язання, що утримуються для торгівлі або класифіковані як FVTPL, у разі їх наявності, оцінюються за справедливою вартістю, а зміни такої вартості визнаються у складі прибутку або збитку.

Процентні витрати за фінансовими зобов'язаннями визнаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Короткострокові фінансові зобов'язання, які не мають суттєвого фінансового компонента, можуть оцінюватися за сумою погашення, яка приблизно дорівнює їх справедливій вартості.

У разі наявності довгострокових фінансових зобов'язань Товариство застосовує дисконтування майбутніх грошових потоків із використанням ринкових ставок.

Товариство припиняє визнання фінансового зобов'язання, коли відповідне зобов'язання виконане, анульоване або строк його дії закінчився.

У разі модифікації умов фінансового зобов'язання Товариство оцінює, чи є така модифікація суттєвою. У випадку суттєвої модифікації первісне зобов'язання припиняє визнаватися, а нове зобов'язання визнається за справедливою вартістю.

Різниця між балансовою вартістю погашеного або модифікованого зобов'язання та сплаченою компенсацією визнається у складі прибутку або збитку.

Товариство не здійснює операції з похідними фінансовими інструментами та не застосовує облік хеджування, якщо інше не передбачено окремими операціями.

Фінансові зобов'язання підлягають розкриттю у фінансовій звітності відповідно до вимог МСФЗ 7, включаючи інформацію про ризики, пов'язані з такими інструментами.

Товариство здійснює управління ризиком ліквідності шляхом планування грошових потоків та контролю строків виконання зобов'язань.

Фінансові зобов'язання класифікуються як поточні або довгострокові залежно від строку їх погашення.

Операції з фінансовими зобов'язаннями відображаються на підставі первинних документів відповідно до законодавства України та внутрішніх процедур Товариства.

Товариство застосовує принцип нарахування при обліку фінансових зобов'язань, що забезпечує відображення витрат у відповідних звітних періодах.

У разі виникнення зобов'язань, що мають ознаки забезпечень, їх облік здійснюється відповідно до вимог МСБО 37.

Товариство здійснює регулярний перегляд умов фінансових зобов'язань з метою оцінки їх впливу на фінансовий стан та результати діяльності.

Відповідальні особи забезпечують своєчасне відображення змін у складі фінансових зобов'язань.

У разі наявності операцій з пов'язаними сторонами відповідні фінансові зобов'язання розкриваються окремо.

Товариство не здійснює взаємозалік фінансових активів і фінансових зобов'язань, за винятком випадків, коли існує юридично забезпечене право на залік

Товариство визначає функціональну валюту відповідно до вимог МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів". Функціональна валюта є валютою основного економічного середовища, у якому Товариство здійснює свою діяльність.

При визначенні функціональної валюти Товариство враховує валюту, в якій формуються основні доходи, а також валюту, в якій здійснюються основні витрати. Додатково враховуються валюта фінансування та валюта, в якій акумулюються грошові кошти.

З огляду на характер діяльності Товариства та здійснення операцій переважно на території України, функціональною валютою визначено українську гривню.

Фінансова звітність Товариства подається у функціональній валюті, якщо інше не передбачено вимогами законодавства або регулятора.

Операції в іноземній валюті при первісному визнанні відображаються у функціональній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення операції.

Монетарні активи та зобов'язання в іноземній валюті на дату балансу перераховуються за курсом Національного банку України, що діє на цю дату.

Немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю, відображаються за курсом на дату здійснення операції та не підлягають подальшому перерахунку.

Немонетарні статті, що оцінюються за справедливою вартістю, перераховуються за курсом на дату визначення такої справедливої вартості.

Курсові різниці, що виникають при перерахунку монетарних статей, визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Курсові різниці за фінансовими інструментами, що обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, визнаються відповідно до вимог МСФЗ 9.

Доходи та витрати, виражені в іноземній валюті, перераховуються у функціональну валюту за курсом на дату здійснення відповідних операцій.

У разі суттєвих коливань валютних курсів Товариство може застосовувати середньозважені курси протягом періоду, якщо це не призводить до суттєвих викривлень.

Товариство не має закордонних господарських одиниць, звітність яких потребує трансляції у функціональну валюту.

У разі наявності іноземних операцій Товариство здійснює належний облік валютного ризику у рамках системи управління ризиками.

Функціональна валюта переглядається Товариством у разі зміни основних економічних умов діяльності.

У разі зміни функціональної валюти Товариство застосовує вимоги МСБО 21 щодо перспективного застосування змін

КІФ визнає та оцінює фінансові активи відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти".

Фінансові активи класифікуються як такі, що утримуються для отримання договірних грошових потоків, якщо вони відповідають таким умовам:

- фінансовий актив утримується у межах бізнес-моделі, метою якої є отримання договірних грошових потоків;
- договірні умови фінансового активу передбачають виплати виключно основної суми та процентів на непогашену частину основної суми (SPPI-тест).

Такі фінансові активи після первісного визнання оцінюються за амортизованою собівартістю.

До цієї категорії можуть належати, зокрема:

- боргові цінні папери;
- облігації;
- інші фінансові інструменти з фіксованими або визначеними платежами та визначеним строком погашення.

Первісне визнання

КІФ визнає фінансові активи у звіті про фінансовий стан на дату, коли він стає стороною контрактних умов фінансового інструменту.

Під час первісного визнання фінансові активи оцінюються за справедливою вартістю з урахуванням витрат на здійснення операції, безпосередньо пов'язаних із придбанням фінансового активу.

Подальша оцінка

Після первісного визнання фінансові активи, що утримуються для отримання договірних грошових потоків, оцінюються за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Амортизована собівартість фінансового активу визначається як первісна вартість активу:

- мінус погашення основної суми;
- плюс або мінус накопичена амортизація будь-якої різниці між первісною вартістю та сумою погашення;
- з урахуванням резерву під очікувані кредитні збитки.

Процентні доходи визнаються у складі фінансових доходів звітного періоду із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Знецінення фінансових активів

Для фінансових активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю, КІФ застосовує модель очікуваних кредитних збитків (Expected Credit Loss) відповідно до вимог МСФЗ 9.

Резерв під очікувані кредитні збитки визнається у складі витрат звітного періоду та відображається як коригування балансової вартості відповідного фінансового активу.

Припинення визнання

КІФ припиняє визнання фінансового активу, коли:

- закінчується строк дії договірних прав на отримання грошових потоків від активу; або
- КІФ передає фінансовий актив та практично всі ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на нього.

Результат від вибуття фінансового активу визначається як різниця між:

- отриманою компенсацією, та
- балансовою вартістю фінансового активу на дату припинення визнання,

та визнається у складі прибутку або збитку звітного періоду

Товариство здійснює оцінку зменшення корисності активів відповідно до вимог МСБО 36 "Зменшення корисності активів" та МСФЗ 9 "Фінансові інструменти". На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи існують ознаки того, що актив може бути знецінений.

Ознаки зменшення корисності можуть включати суттєве погіршення фінансового стану контрагента, несприятливі зміни в економічному або правовому середовищі, зниження ринкової вартості активу або інші фактори, що впливають на очікувані грошові потоки.

У разі наявності таких ознак Товариство визначає суму відшкодування активу. Сума відшкодування визначається як більша з двох величин: справедлива вартість за вирахуванням витрат на продаж або цінність у використанні.

Якщо балансова вартість активу перевищує його суму відшкодування, визнається збиток від зменшення корисності у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Для нефінансових активів оцінка зменшення корисності здійснюється на рівні окремого активу або одиниці, що генерує грошові потоки (CGU), якщо актив не генерує незалежні грошові потоки.

Цінність у використанні визначається шляхом дисконтування очікуваних майбутніх грошових потоків із застосуванням відповідної ставки дисконту.

При визначенні грошових потоків Товариство використовує обґрунтовані та підтверджені припущення щодо майбутніх економічних умов.

Ставка дисконту відображає поточну ринкову оцінку вартості грошей у часі та ризиків, притаманних активу.

Фінансові активи оцінюються на предмет зменшення корисності відповідно до моделі очікуваних кредитних збитків.

Товариство визнає резерв під очікувані кредитні збитки для фінансових активів, що обліковуються за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.

Оцінка очікуваних кредитних збитків здійснюється з урахуванням ймовірності дефолту, рівня втрат у разі дефолту та величини експозиції на дату дефолту.

Для торговельної дебіторської заборгованості застосовується спрощений підхід, що передбачає визнання очікуваних кредитних збитків за весь строк дії активу.

Товариство застосовує як індивідуальну, так і портфельну оцінку залежно від характеру та суттєвості фінансових активів.

При оцінці враховуються історичні дані, поточні умови та прогнозна інформація щодо майбутніх економічних факторів.

Збитки від зменшення корисності визнаються у складі витрат звітного періоду.

У разі відновлення корисності активу (крім гудвілу) раніше визнаний збиток може бути сторнований.

Сторнування збитків визнається у складі доходів звітного періоду та обмежується балансовою вартістю, яка була б визначена за відсутності попереднього зменшення корисності.

Гудвіл, у разі його наявності, тестується на зменшення корисності щорічно та не підлягає сторнуванню.

Товариство здійснює регулярний перегляд методів оцінки та припущень, що використовуються при визначенні зменшення корисності.

Процедури оцінки зменшення корисності є складовою системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

У разі необхідності Товариство може залучати незалежних експертів для оцінки активів.

Операції, пов'язані зі зменшенням корисності, відображаються на підставі відповідних первинних документів.

Товариство забезпечує належний рівень документального підтвердження прийнятих рішень щодо знецінення активів.

Товариство здійснює оцінку зменшення корисності нефінансових активів відповідно до вимог МСБО 36 "Зменшення корисності активів". До нефінансових активів Товариства належать, зокрема, основні засоби, нематеріальні активи та інші активи, які не підпадають під дію МСФЗ 9.

На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи існують ознаки можливого зменшення корисності нефінансових активів. До таких ознак належать суттєві несприятливі зміни в економічному середовищі, технологічні зміни, зниження ринкової вартості активу, фізичне пошкодження активу або зменшення очікуваних майбутніх економічних вигід.

У разі виявлення ознак зменшення корисності Товариство визначає суму відшкодування відповідного активу. Сума відшкодування визначається як більша з двох величин: справедлива вартість за вирахуванням витрат на вибуття або цінність у використанні.

Цінність у використанні визначається шляхом дисконтування очікуваних майбутніх грошових потоків, що генеруються активом. При цьому використовуються обґрунтовані та підтверджені припущення щодо майбутніх економічних умов.

Ставка дисконту визначається з урахуванням поточної ринкової вартості грошей у часі та ризиків, притаманних конкретному активу.

Якщо балансова вартість активу перевищує його суму відшкодування, Товариство визнає збиток від зменшення корисності у складі прибутку або збитку.

Для активів, які не генерують незалежні грошові потоки, оцінка здійснюється на рівні одиниці, що генерує грошові потоки (CGU).

Товариство визначає CGU як найменшу ідентифіковану групу активів, яка генерує грошові надходження, незалежні від інших активів.

Збитки від зменшення корисності розподіляються на активи відповідної CGU пропорційно до їх балансової вартості.

У разі відновлення корисності активу Товариство здійснює сторнування раніше визнаних збитків, за винятком гудвілу.

Сторнування визнається у складі доходів звітного періоду та обмежується балансовою вартістю, яка була б визначена за відсутності попереднього зменшення корисності.

Гудвіл, у разі його наявності, тестується на зменшення корисності щорічно незалежно від наявності ознак знецінення.

Збитки від зменшення корисності гудвілу не підлягають сторнуванню у майбутніх періодах.

Товариство здійснює регулярний перегляд строків корисного використання та методів амортизації нефінансових активів.

Оцінка зменшення корисності базується на професійному судженні керівництва Товариства.

При визначенні суми відшкодування можуть використовуватися як внутрішні розрахунки, так і результати незалежної оцінки (за необхідності).

Процедури оцінки зменшення корисності є складовою системи внутрішнього контролю

Товариство є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Базова ставка податку на прибуток для КУА у 2025 році становить 25% відповідно до п. 136.1-1 ПКУ.

При цьому Товариство не нараховує податок на прибуток, відстрочені податкові активи та зобов'язання на доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, в тому числі на доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування.

Активи інституту спільного інвестування - це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Згідно пункту 141.6.1 ПКУ звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні(лізингові) платежі, роялті, тощо).

Витрати з податку на прибуток визначаються та відображаються у фінансовій звітності Товариства відповідно до МСБО 12 ,,Податки на прибуток ". Податок на прибуток обчислюється виходячи з бухгалтерського фінансового результату (прибутку чи збитку). В Податковому обліку податок на прибуток обчислюється враховуючи/ не враховуючи різниці, передбачені ПКУ в залежності від суми доходу за останній рік за даними бухгалтерського обліку.

Облік нематеріальних активів здійснюється відповідно до вимог МСБО 38 "Нематеріальні активи".

Нематеріальний актив визнається у фінансовій звітності Товариства, якщо:

- існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигід від використання такого активу;
- вартість активу може бути достовірно визначена.

Нематеріальні активи є ідентифікованими немонетарними активами, що не мають матеріальної форми, які утримуються КІФ для використання у процесі діяльності.

До нематеріальних активів можуть належати, зокрема:

- програмне забезпечення;
- ліцензії;
- інші права користування нематеріальними ресурсами.

Первісне визнання

Під час первісного визнання нематеріальні активи оцінюються за первісною вартістю, яка включає:

- ціну придбання;
- мито та податки, що не підлягають відшкодуванню;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з підготовкою активу до використання за призначенням.

Подальша оцінка

Після первісного визнання нематеріальні активи обліковуються за первісною вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

Амортизація

Нематеріальні активи з визначеним строком корисного використання амортизуються протягом строку їх корисного використання.

Амортизація нараховується прямолінійним методом протягом очікуваного строку корисного використання активу.

Строк корисного використання та метод амортизації переглядаються щонайменше на кожну дату звітності.

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання не амортизуються, але щорічно перевіряються на зменшення корисності.

Гудвіл

Гудвіл виникає у разі придбання контролю над іншим підприємством і визначається як перевищення:

- вартості придбання інвестиції;
над
- справедливою вартістю ідентифікованих активів та зобов'язань об'єкта придбання.

Після первісного визнання гудвіл обліковується за первісною вартістю за вирахуванням накопичених збитків від зменшення корисності.

Гудвіл не амортизується, але підлягає щорічній перевірці на зменшення корисності відповідно до вимог МСБО 36.

Зменшення корисності

На кожну дату звітності КІФ оцінює наявність ознак можливого зменшення корисності нематеріальних активів.

Якщо такі ознаки існують, визначається відшкодовувана вартість активу, яка є більшою з:

- справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж;
- вартості використання.

Якщо балансова вартість активу перевищує його відшкодовувану вартість, визнається збиток від зменшення корисності, який відображається у складі прибутку або збитку звітного періоду

Облік процентних доходів та процентних витрат здійснюється відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Процентні доходи

Процентні доходи визнаються щодо фінансових активів, які оцінюються:

- за амортизованою собівартістю;
- за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (боргові інструменти).

Процентний дохід визначається із застосуванням методу ефективної ставки відсотка, який забезпечує рівномірний розподіл процентного доходу протягом строку дії фінансового інструменту.

Ефективна ставка відсотка - це ставка, яка дисконтує очікувані майбутні грошові потоки за фінансовим активом протягом очікуваного строку його дії до валової балансової вартості фінансового активу під час первісного визнання.

До складу процентного доходу можуть включатися, зокрема:

- доходи за банківськими депозитами;
- доходи за борговими цінними паперами;
- амортизація дисконту або премії за фінансовими інструментами.

Процентні доходи визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду.

У разі знецінення фінансового активу процентний дохід визначається шляхом застосування ефективної ставки відсотка до амортизованої вартості активу, зменшеної на суму резерву під очікувані кредитні збитки.

Процентні витрати

Процентні витрати визнаються щодо фінансових зобов'язань, які оцінюються за амортизованою собівартістю.

Процентні витрати визначаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка, який забезпечує розподіл процентних витрат протягом строку дії фінансового зобов'язання.

До процентних витрат можуть належати, зокрема:

- витрати за кредитами або іншими фінансовими зобов'язаннями;
- амортизація дисконту або премії за фінансовими зобов'язаннями;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з використанням позикових коштів.

Процентні витрати визнаються у складі фінансових витрат звітного періоду

Облік інвестицій в асоційовані підприємства здійснюється відповідно до вимог МСБО 28 "Інвестиції в асоційовані та спільні підприємства".

Визначення асоційованого підприємства

Асоційоване підприємство - це підприємство, на яке Товариство має суттєвий вплив, але не здійснює контролю або спільного контролю.

Суттєвий вплив, як правило, передбачає володіння 20 або більше відсотками голосуючих прав об'єкта інвестування, якщо не існує доказів відсутності такого впливу.

Наявність суттєвого впливу може підтверджуватися, зокрема:

- представництвом у керівних органах підприємства;
- участю у процесі прийняття фінансових та операційних рішень;
- суттєвими операціями між КІФ та об'єктом інвестування;
- обміном управлінським персоналом або наданням технічної інформації.

Первісне визнання

Інвестиції в асоційовані підприємства під час первісного визнання оцінюються за собівартістю, яка включає:

- ціну придбання;
- витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестиції.

Подальша оцінка

Після первісного визнання інвестиції в асоційовані підприємства обліковуються за методом участі в капіталі.

Відповідно до методу участі в капіталі:

- балансова вартість інвестиції збільшується або зменшується на частку Товариства у прибутку або збитку асоційованого підприємства;
- частка Товариства у прибутку або збитку асоційованого підприємства визнається у складі прибутку або збитку звітного періоду;
- отримані дивіденди зменшують балансову вартість інвестиції.

У разі якщо частка Товариства у збитках асоційованого підприємства дорівнює або перевищує балансову вартість інвестиції, подальші збитки не визнаються, якщо Товариство не має зобов'язань або не здійснив платежів від імені асоційованого підприємства.

Зменшення корисності

На кожну дату звітності Товариство оцінює наявність ознак можливого зменшення корисності інвестиції в асоційоване підприємство.

У разі наявності таких ознак визначається відшкодовувана вартість інвестиції.

Якщо балансова вартість інвестиції перевищує її відшкодовувану вартість, визнається збиток від зменшення корисності, який відображається у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Припинення визнання

Товариство припиняє визнання інвестиції в асоційоване підприємство у разі:

- продажу або іншого вибуття інвестиції;
- втрати суттєвого впливу на об'єкт інвестування.

Різниця між отриманою компенсацією та балансовою вартістю інвестиції визнається у складі прибутку або збитку звітного періоду

Облік інвестицій у спільні підприємства здійснюється відповідно до вимог МСФЗ 11 "Спільні домовленості" та МСБО 28 "Інвестиції в асоційовані та спільні підприємства".

Визначення спільного підприємства

Спільне підприємство - це форма спільної домовленості, за якою сторони, що здійснюють спільний контроль, мають права на чисті активи підприємства.

Спільний контроль існує тоді, коли стратегічні фінансові та операційні рішення щодо діяльності підприємства приймаються одностайно сторонами, що здійснюють контроль відповідно до договірної домовленості.

Первісне визнання

Інвестиції у спільні підприємства під час первісного визнання оцінюються за собівартістю, яка включає:

- ціну придбання інвестиції;
- витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестиції.

Подальша оцінка

Після первісного визнання інвестиції у спільні підприємства обліковуються за методом участі в капіталі.

Відповідно до методу участі в капіталі:

- балансова вартість інвестиції коригується на частку КІФ у прибутку або збитку спільного підприємства;
- частка Товариства у прибутку або збитку спільного підприємства визнається у складі прибутку або збитку звітного періоду;
- отримані дивіденди зменшують балансову вартість інвестиції.

Якщо частка Товариства у збитках спільного підприємства дорівнює або перевищує балансову вартість інвестиції, подальші збитки не визнаються, якщо Товариство не має юридичних або конструктивних зобов'язань здійснювати додаткові платежі від імені спільного підприємства.

Зменшення корисності

На кожну дату звітності Товариство оцінює наявність ознак можливого зменшення корисності інвестиції у спільне підприємство.

У разі наявності таких ознак визначається відшкодовувана вартість інвестиції.

Якщо балансова вартість інвестиції перевищує її відшкодовувану вартість, визнається збиток від зменшення корисності, який відображається у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Припинення визнання

Товариство припиняє визнання інвестиції у спільне підприємство у разі:

- продажу або іншого вибуття інвестиції;
- втрати спільного контролю над підприємством.

Різниця між отриманою компенсацією та балансовою вартістю інвестиції визнається у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Особливості обліку інвестицій інвестиційними компаніями

Якщо Товариство відповідає визначенню інвестиційної компанії відповідно до МСФЗ 10, інвестиції у спільні підприємства можуть обліковуватися за справедливою вартістю через прибуток або збиток відповідно до вимог МСФЗ 9, а не за методом участі в капіталі.

У такому випадку зміни справедливої вартості інвестиції визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду

Облік інвестиційної нерухомості здійснюється відповідно до вимог МСБО 40 "Інвестиційна нерухомість".

Визначення інвестиційної нерухомості

Інвестиційна нерухомість - це нерухомість (земельні ділянки або будівлі чи їх частини), що утримується КІФ з метою:

- отримання орендних платежів;
- збільшення вартості капіталу; або
- одночасно для обох зазначених цілей.

Інвестиційна нерухомість не використовується для:

- виробництва або постачання товарів чи послуг;
- адміністративних цілей;
- продажу у звичайному ході діяльності.

Первісне визнання

Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо:

- існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з використанням об'єкта;
- вартість об'єкта може бути достовірно визначена.

Під час первісного визнання інвестиційна нерухомість оцінюється за первісною вартістю, яка включає:

- ціну придбання;
- витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активу;
- інші витрати, необхідні для приведення об'єкта у стан, придатний для використання за призначенням.

Подальша оцінка

Після первісного визнання КІФ обирає модель обліку за справедливою вартістю.

Відповідно до цієї моделі інвестиційна нерухомість на кожну дату звітності оцінюється за справедливою вартістю.

Зміни справедливої вартості інвестиційної нерухомості визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду, у якому вони виникають.

Амортизація інвестиційної нерухомості, яка оцінюється за справедливою вартістю, не нараховується.

Визначення справедливої вартості

Справедлива вартість інвестиційної нерухомості визначається відповідно до вимог МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості".

Оцінка справедливої вартості може здійснюватися:

- на підставі ринкових цін на аналогічні об'єкти нерухомості;
- із застосуванням дохідного або порівняльного підходів до оцінки;
- на підставі незалежної професійної оцінки.

Перекласифікація

Перекласифікація нерухомості до або з категорії інвестиційної нерухомості здійснюється лише у разі зміни характеру використання активу.

Припинення визнання

Товариство припиняє визнання інвестиційної нерухомості у разі:

- її продажу; або
- коли об'єкт остаточно вилучений з використання і від його вибуття не очікується майбутніх економічних вигід.

Різниця між чистою сумою надходжень від вибуття активу та його балансовою вартістю визнається у складі прибутку або збитку звітного період

Товариство обліковує статутний капітал відповідно до вимог законодавства України, зокрема Закону України "Про інститути спільного інвестування", а також з урахуванням положень МСБО 1 "Подання фінансової звітності" та МСБО 32 "Фінансові інструменти: подання".

Статутний капітал Товариства формується за рахунок внесків учасників та відображається у складі власного капіталу у звіті про фінансовий стан.

Відповідно до вимог законодавства України, статутний капітал компанії з управління активами формується виключно у грошовій формі. Внесення майна або нематеріальних активів до статутного капіталу не допускається.

Внески до статутного капіталу визнаються після їх фактичного надходження на рахунок Товариства та державної реєстрації відповідних змін у встановленому порядку.

Статутний капітал обліковується за номінальною вартістю внесків учасників.

Зміни у розмірі статутного капіталу відображаються у фінансовій звітності після внесення відповідних змін до установчих документів та їх державної реєстрації.

Товариство забезпечує дотримання мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законодавством для компаній з управління активами.

Операції зі статутним капіталом відображаються безпосередньо у складі власного капіталу та не визнаються у складі прибутку або збитку.

Товариство не визнає зобов'язань щодо повернення внесків учасникам, крім випадків, прямо передбачених законодавством.

Виплати учасникам (у тому числі дивіденди) здійснюються за рахунок нерозподіленого прибутку відповідно до прийнятих рішень.

Дивіденди визнаються як зобов'язання у періоді, в якому вони були затверджені учасниками Товариства.

Витрати, безпосередньо пов'язані зі змінами статутного капіталу, відображаються як зменшення власного капіталу.

Товариство веде облік змін у власному капіталі відповідно до вимог МСБО 1 із відображенням таких змін у звіті про зміни у власному капіталі.

Структура власного капіталу включає статутний капітал, додатковий капітал (за наявності), резервний капітал (за наявності) та нерозподілений прибуток.

У разі зміни складу учасників відповідні операції відображаються у складі власного капіталу без впливу на фінансовий результат.

Операції зі статутним капіталом документуються відповідно до вимог законодавства України.

Товариство забезпечує належний рівень внутрішнього контролю за операціями, пов'язаними зі статутним капіталом.

Контроль за відповідністю розміру статутного капіталу вимогам законодавства здійснюється на постійній основі.

Первісна оцінка активу Товариство на дату початку оренди оцінює і визнає на балансі актив у формі права користування за первісною вартістю, що включає:

- величину первісної оцінки зобов'язання з оренди;
- орендні платежі на дату початку оренди або до такої дати за вирахуванням отриманих стимулюючих платежів з оренди;
- будь-які початкові прямі витрати, понесені орендарем, включаючи мотиваційні виплати при укладанні договорів оренди з фізичними особами;

  -  оцінку витрат, які будуть понесені при демонтажі і переміщенні базового активу, відновленні ділянки, на якому він розташовується, або відновлення базового активу до стану, яке вимагається згідно з умовами оренди, за винятком випадків, коли такі витрати понесені для виробництва запасів. Товариство такі витрати визнає у складі первісної вартості активу в формі права користування в момент виникнення у неї зобов'язання щодо таких витрат.

Первісна оцінка зобов'язань

На дату початку оренди Товариство оцінює зобов'язання з оренди з поступовим зниженням вартості орендних платежів, які ще не здійснені на цю дату. Орендні платежі дисконтуються з використанням процентної ставки, закладеної в договорі оренди, якщо така ставка може бути легко визначена. Якщо таку ставку визначити неможливо, Товариство використовує середню відсоткову ставку за кредитами банків за повний попередній місяць, що передує даті початку оренди. За відсутності кредитів береться ставка, за якою Товариство могло отримати кредит у звітному чи попередньому календарному році за результатами переговорів..

На дату початку оренди орендні платежі, які включаються в оцінку зобов'язань з оренди, складаються з:

- фіксованих платежів за вирахуванням будь-яких стимулюючих платежів з оренди до отримання;
- змінних орендних платежів, які залежать від індексу або ставки, початково оцінені з використанням індексу або ставки на дату початку оренди;
- суми гарантованої ліквідаційної вартості.

Подальша оцінка активу в формі права користування

Після дати початку оренди Товариство оцінює актив у формі права користування із застосуванням моделі обліку за первісною вартістю. Для застосування моделі обліку за первісною вартістю Товариство оцінює актив у формі права користування за первісною вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення з коригуванням на переоцінку зобов'язання по оренді в результаті перегляду (індексації) орендної плати.

 Подальша оцінка зобов'язань

 Товариство після дати початку оренди оцінює розрахунки по оренді наступним чином:

-  збільшуючи балансову вартість для відображення відсотків по зобов'язанням з оренди;
- зменшуючи балансову вартість для відображення здійснених орендних платежів;
- переоцінюючи балансову вартість для відображення переоцінки або модифікації договорів оренди, або для відображення переглянутих в договірному порядку фіксованих орендних платежів.

Відсотки за зобов'язаннями з оренди в кожному періоді протягом терміну оренди визнаються в сумі, яка розраховується з незмінної періодичної процентної ставки на залишок зобов'язання з оренди через використання субрахунку для відображення поточної частини орендних зобов'язань. Після дати початку оренди Товариство визнає в фінансових витратах (за винятком випадків, коли витрати включаються до балансової вартості іншого активу з використанням інших чинних стандартів) відсотки по зобов'язанням з оренди, а змінні орендні платежі, не включені в оцінку зобов'язання з оренди - у собівартості, адміністративних чи збутових витратах залежно від цільового використання активів аналогічно до витрат з амортизації активів з права користування. Витрати по змінним платежам визнаються в періоді, в якому настає подія або умова, що призводить до здійснення таких платежів.

Чергові виплати з орендної плати (у тому числі з відображенням податкового кредиту з податку на додану вартість в оподатковуваних операціях) відображаються через окремий субрахунок поточних розрахунків за довгостроковими зобов'язаннями.

Для короткострокової оренди та для оренди, за якою базовий актив є малоцінним ( вартість активу не перевищує 5000 дол.США за курсом НБУ на дату підписання Договору оренди або дату пролонгації) МСФЗ 16 не застосовується.

Товариство визнає та обліковує кредити (за наявності) та дебіторську заборгованість відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" та МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації". Такі активи класифікуються як фінансові активи, що обліковуються за амортизованою собівартістю, за умови відповідності бізнес-моделі та проходження SPPI-тесту.

Кредити та дебіторська заборгованість визнаються у звіті про фінансовий стан у момент виникнення у Товариства договірного права на отримання грошових потоків.

Первісна оцінка таких фінансових активів здійснюється за справедливою вартістю. Для активів, що не обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, до первісної вартості включаються витрати на здійснення операції.

Після первісного визнання кредити та дебіторська заборгованість оцінюються за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Дебіторська заборгованість включає заборгованість контрагентів за надані послуги, інші операційні та неопераційні вимоги.

Короткострокова дебіторська заборгованість може оцінюватися за сумою погашення, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.

У разі наявності довгострокової дебіторської заборгованості Товариство застосовує дисконтування майбутніх грошових потоків із використанням ринкових ставок.

Товариство застосовує модель очікуваних кредитних збитків для оцінки зменшення корисності кредитів та дебіторської заборгованості.

Резерв під очікувані кредитні збитки визнається на дату первісного визнання фінансового активу та переглядається на кожну звітну дату.

Для торговельної дебіторської заборгованості Товариство застосовує спрощений підхід, що передбачає визнання очікуваних кредитних збитків за весь строк дії активу.

Оцінка очікуваних кредитних збитків здійснюється з урахуванням ймовірності дефолту, рівня втрат у разі дефолту та величини експозиції.

Товариство використовує як індивідуальну, так і портфельну оцінку залежно від характеру дебіторської заборгованості.

При оцінці враховуються історичні дані, поточні економічні умови та прогнозна інформація.

Збитки від зменшення корисності визнаються у складі витрат звітного періоду.

У разі покращення кредитної якості активу можливе часткове або повне сторнування раніше визнаного резерву.

Кредити (за наявності) обліковуються за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Процентні доходи за кредитами визнаються у складі фінансових доходів.

У разі модифікації умов кредиту Товариство оцінює, чи є така модифікація суттєвою.

У випадку суттєвої модифікації первісний фінансовий актив припиняє визнаватися, а новий актив визнається за справедливою вартістю.

Кредити та дебіторська заборгованість припиняють визнаватися, коли права на отримання грошових потоків припиняються або передаються.

У разі списання безнадійної заборгованості відповідні суми списуються за рахунок сформованого резерву.

Операції з кредитами та дебіторською заборгованістю відображаються на підставі первинних документів відповідно до законодавства України.

Товариство здійснює постійний моніторинг стану дебіторської заборгованості та кредитного ризику.

Контроль за обліком таких активів здійснюється у рамках системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Розкриття інформації щодо кредитів та дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до вимог МСФЗ 7.

Товариство забезпечує достатній рівень деталізації інформації для користувачів фінансової звітності.

Товариство здійснює облік та оцінку запасів відповідно до вимог МСБО 2 "Запаси". Запаси визнаються активами у разі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигід та їх вартість може бути достовірно визначена.

З огляду на специфіку діяльності компанії з управління активами, запаси, як правило, не є суттєвими та можуть бути представлені допоміжними матеріалами, канцелярськими товарами або іншими активами, що використовуються для забезпечення адміністративної діяльності.

Первісна оцінка запасів здійснюється за собівартістю. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, транспортування та інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням запасів до їх поточного стану та місцезнаходження.

Витрати на придбання запасів включають ціну придбання, імпортні мита (за наявності), невідшкодовувані податки та інші витрати, пов'язані з придбанням.

Подальша оцінка запасів здійснюється за найменшою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації визначається як очікувана ціна реалізації запасів у звичайній діяльності за вирахуванням витрат на завершення та реалізацію.

У разі, якщо чиста вартість реалізації є нижчою за собівартість, Товариство визнає відповідне зменшення вартості запасів у складі витрат звітного періоду.

Метод оцінки вибуття запасів визначається Товариством з урахуванням характеру запасів та може базуватися на методі ФІФО або ідентифікованої собівартості.

Товариство застосовує послідовний підхід до оцінки запасів у всіх звітних періодах.

У разі відновлення чистої вартості реалізації раніше визнане зменшення вартості запасів може бути сторноване у межах попередньо визнаних збитків.

Витрати на утримання запасів, що не включаються до їх собівартості, визнаються у складі витрат періоду.

Запаси списуються у витрати у момент їх використання або вибуття.

Операції із запасами відображаються на підставі первинних документів відповідно до вимог законодавства України.

Товариство здійснює регулярну інвентаризацію запасів з метою підтвердження їх наявності та стану.

У разі виявлення нестач або псування запасів відповідні суми визнаються у складі витрат звітного періоду.

Товариство оцінює запаси на предмет зменшення корисності та забезпечує своєчасне визнання відповідних втрат.

Процеси обліку запасів є складовою системи внутрішнього контролю Товариства.

Контроль за рухом запасів здійснюється відповідальними особами.

Значення запасів у фінансовій звітності Товариства є, як правило, несуттєвим, що відповідає характеру діяльності КУА

Облік непоточних активів та груп вибуття, класифікованих як утримувані для продажу, здійснюється відповідно до вимог МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність".

Визнання активів, утримуваних для продажу

Непоточні активи або групи вибуття класифікуються як утримувані для продажу, якщо їх балансова вартість буде відшкодована переважно шляхом продажу, а не через подальше використання.

Актив або група вибуття класифікуються як утримувані для продажу, якщо виконуються всі такі умови:

- керівництвом прийнято рішення про продаж активу;
- актив є доступним для негайного продажу у його поточному стані;
- здійснюється активний пошук покупця;
- продаж є високо ймовірним та очікується протягом 12 місяців з дати класифікації;
- ціна продажу є обґрунтованою відносно справедливої вартості активу.

Оцінка

Після класифікації як утримуваних для продажу непоточні активи або групи вибуття оцінюються за меншою з двох величин:

- балансовою вартістю активу;
- справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж.

Якщо справедлива вартість за вирахуванням витрат на продаж є нижчою за балансову вартість активу, визнається збиток від зменшення вартості, який відображається у складі прибутку або збитку звітного періоду.

Амортизація

Після класифікації активу як утримуваного для продажу амортизація такого активу не нараховується.

Відновлення вартості

У разі подальшого збільшення справедливої вартості активу за вирахуванням витрат на продаж раніше визнаний збиток може бути частково або повністю сторнований, але не більше суми попереднього зменшення вартості.

Припинення класифікації

Якщо критерії класифікації активу як утримуваного для продажу більше не виконуються, актив перекласифіковується до відповідної категорії активів та оцінюється за меншою з двох величин:

- балансовою вартістю, яка була б визначена, якби актив не був класифікований як утримуваний для продажу;
- відшкодовуваною вартістю на дату прийняття рішення про припинення такої класифікації.

Залік фінансових активів та фінансових зобов'язань здійснюється відповідно до вимог МСБО 32 "Фінансові інструменти: подання".

Фінансові активи та фінансові зобов'язання підлягають заліку, а їх чиста сума відображається у звіті про фінансовий стан, лише за умови одночасного виконання таких критеріїв:

- Товариство має юридично забезпечене право на здійснення заліку визнаних сум;
- Товариство має намір здійснити розрахунок на нетто-основі або одночасно реалізувати актив та погасити відповідне зобов'язання.

Право на залік повинно бути безумовним та юридично чинним як у звичайних умовах діяльності, так і у випадку дефолту, неплатоспроможності або банкрутства контрагента.

Подання у фінансовій звітності

Якщо зазначені умови не виконуються, фінансові активи та фінансові зобов'язання відображаються у фінансовій звітності окремо, без здійснення заліку.

Залік взаємних вимог застосовується лише у випадках, коли існують відповідні договірні або правові підстави для проведення такого заліку.

Розкриття інформації

Товариство розкриває інформацію щодо:

- наявності прав на залік фінансових активів та фінансових зобов'язань;
- характеру відповідних договорів або угод;
- сум фінансових активів і зобов'язань, що підлягають заліку або можуть бути предметом заліку

  Основні засоби - це матеріальні активи, які Товариство утримує з ціллю використання їх в своїй діяльності, постачанні товарів, наданні послуг чи реалізації своїх адміністративних цілей, очікуваний термін корисного використання(експлуатації) яких більше одного року.

Основні засоби обліковуються та відображаються у фінансовій звітності Товариства у  відповідності з МСБО 16 "Основні засоби".

Об'єкт основних засобів слід визнавати активом, якщо:

а) Товариство отримує в майбутньому економічні вигоди від його використання;

б) його вартість можна достовірно оцінити.

Рівень суттєвості для статті "Основні засоби" в фінансовій звітності складає 20 000,00 грн. Основні засоби відображені за первісною (історичною) вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення в разі їх наявності. Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт. Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 з розподілом по субрахункам, враховуючи нижчезазначені групи.

Первісна вартість основних засобів включає ціну придбання, непрямі податки, імпортні мита, які пов'язані з придбанням основних засобів і не підлягають відшкодуванню, витрати на установку та налагодження основних засобів, доставку, а також інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні до використання із запланованою метою. Первісна оцінка витрат з демонтажу і вивозу основного засобу і відновлення зайнятої території - ці зобов'язання  оцінюються Товариством в рамках  придбання  активу або як результат діяльності протягом певного періоду часу.

Вартість заміни тих компонентів основних засобів, які визнаються окремо, капіталізується, а балансова вартість замінених компонентів списується. Інші подальші витрати капіталізуються тільки в тих випадках, коли вони призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від основного засобу. Всі інші витрати визнаються у звіті про фінансові результати у складі витрат у тому періоді, в якому вони понесені. Припинення визнання основних засобів відбувається після їх вибуття або в тих випадках, коли подальше використання активу, як очікується, не принесе економічних вигод. Прибуток і збитки від вибуття активів визначаються шляхом порівняння отриманих коштів та балансовою вартістю цих активів і визнаються у звіті про фінансові результати.

Основні засоби Товариства класифікують за такими групами ( класами):

Для визнання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, визначення терміну їх корисного використання, визначення єдиних методологічних засад облікової політики необоротних активів і застосування методів оцінки та нарахування зносу створено технічну експертну комісію в складі керівників виробничих служб (відділів) Товариства.

Подальші витрати

Товариство не визнає в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об'єкта. Ці витрати визнаються вяк витрати, коли вони понесені. В балансовій вартості об'єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу.

Амортизація основних засобів

Амортизація основних засобів починається з місяця, наступного за місяцем, коли такий актив стає придатним до використання. Амортизація нараховується з використанням прямолінійного методу шляхом списання вартості, яка амортизується протягом строку корисного використання активу.

Строки використання основних засобів переглядаються комісією у випадках:

-зміни економічних вигід від використання груп (видів) основних засобів;

-при капіталізації витрат (або при частковому списанню) окремого об'єкта основних засобів.

- Ліквідаційна вартість основних засобів визначається рівною нулю.

Витрати на ремонт та технічне обслуговування, які не відповідають описаним вище критеріям капіталізації, а також на підтримання об'єкта в робочому стані, включаються в звіт про сукупний дохід за період, до якого вони відносяться.

Доходи чи витрати від вибуття основних засобів визначаються шляхом порівняння надходжень від реалізації та балансової вартості і включаються в інші доходи або витрати від звичайної діяльності.

Товариство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінка здійснюється один раз на рік станом на 31 грудня при виникненні необхідності її проведення. Межу суттєвості для проведення переоцінки, а саме величину розриву між залишковою та справедливою вартістю основних засобів встановити на рівні 35 %.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Якщо у первинних документах, якими оформлюється придбання (виготовлення) основних засобів чи введення їх в експлуатацію безпосередньо не зазначається мета використання основного засобу (виробниче чи невиробниче використання), вважати, що основний засіб призначається для виробничого використання. У протилежному разі, якщо основний засіб призначається для невиробничого використання, про це обов'язково повинно бути зазначено у первинних документах, якими оформлюється придбання, виготовлення чи введення в експлуатацію таких невиробничих основних засобів.

Інші необоротні матеріальні активи - матеріальні цінності, вартість яких становить до 20 000 грн. і термін використання більше одного року, обліковуються за первісною вартістю, яка складається з ціни придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню,   та   інших   витрат   безпосередньо   пов'язаних   з   його   придбанням   та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Припинення визнання балансової вартості об'єкта основних засобів відбувається після його вибуття або коли не очікують майбутніх економічних вигід від його використання (вибуття).

Земля та незавершені капітальні вкладення не амортизуються.

Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання.

Товариство не визнає умовні зобов'язання в звіті про фінансовий стан Товариства. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним.

Фонд здійснює класифікацію та перекласифікацію фінансових активів відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти".

Первісна класифікація фінансових активів

Під час первісного визнання фінансові активи класифікуються залежно від:

- бізнес-моделі управління фінансовими активами, що застосовується КІФ;
- характеристик договірних грошових потоків фінансового активу (SPPI-тест).

На підставі цих критеріїв фінансові активи можуть бути класифіковані як такі, що оцінюються:

- за амортизованою собівартістю;
- за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;
- за справедливою вартістю через прибуток або збиток.

Перекласифікація фінансових активів

Перекласифікація фінансових активів здійснюється лише у випадку зміни бізнес-моделі управління фінансовими активами, що застосовується КІФ.

Такі зміни очікуються вкрай рідко та мають бути зумовлені суттєвими зовнішніми або внутрішніми змінами у діяльності фонду, які призводять до зміни способу управління фінансовими активами.

Перекласифікація застосовується перспективно з дати зміни бізнес-моделі.

Порядок перекласифікації

У разі перекласифікації фінансових активів:

- фінансові активи перекласифіковуються за їх справедливою вартістю на дату перекласифікації;
- будь-яка різниця між попередньою балансовою вартістю та справедливою вартістю визнається відповідно до вимог МСФЗ 9;
- нова класифікація застосовується до майбутніх операцій.

Перекласифікація фінансових зобов'язань

Перекласифікація фінансових зобов'язань не допускається після їх первісного визнання.

Товариство визнає дохід від звичайної діяльності відповідно до вимог МСФЗ 15 "Дохід за договорами з клієнтами". Дохід визнається у сумі, яка відображає компенсацію, на яку Товариство очікує мати право в обмін на надання послуг клієнтам.

Основним джерелом доходу Товариства є винагорода за управління активами інститутів спільного інвестування, що надається відповідно до укладених договорів. Договори з клієнтами, як правило, передбачають надання безперервних послуг з управління активами протягом визначеного періоду.

Товариство застосовує п'ятиетапну модель визнання доходу, передбачену МСФЗ 15, яка включає: ідентифікацію договору, визначення зобов'язань до виконання, визначення ціни операції, розподіл ціни операції між зобов'язаннями та визнання доходу у момент або протягом часу.

Послуги з управління активами, як правило, становлять одне зобов'язання до виконання, яке виконується протягом часу, оскільки клієнт одночасно отримує та споживає вигоди від наданих послуг.

Дохід від управління активами визнається рівномірно протягом періоду надання послуг або на основі іншого систематичного методу, що найкраще відображає ступінь виконання зобов'язань.

Розмір винагороди за управління активами може визначатися як фіксований відсоток від вартості чистих активів ІСІ або іншим чином відповідно до умов договору.

У разі наявності змінної винагороди Товариство визнає дохід лише у тій частині, щодо якої існує висока ймовірність відсутності суттєвого сторнування в майбутньому.

Дохід визнається на основі оцінки ступеня завершеності наданих послуг на звітну дату.

Якщо Товариство має право на оплату за вже надані послуги, визнається дебіторська заборгованість.

У разі отримання попередньої оплати визнається договірне зобов'язання (доходи майбутніх періодів) до моменту виконання відповідних зобов'язань.

Товариство оцінює, чи виступає воно як принципал або агент у договорах з клієнтами, та визнає дохід на валовій або чистій основі відповідно.

Доходи, не пов'язані з договорами з клієнтами (зокрема процентні доходи та дивіденди), визнаються відповідно до вимог МСФЗ 9 та МСБО 1.

Процентні доходи визнаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Дивіденди визнаються у момент виникнення права на їх отримання.

Товариство не визнає дохід, якщо існує суттєва невизначеність щодо його отримання.

Витрати, пов'язані з отриманням договору, визнаються у складі витрат періоду, якщо вони не підлягають капіталізації.

Товариство застосовує професійне судження при визначенні моменту визнання доходу та оцінці змінної винагороди.

Операції з визнання доходу відображаються на підставі первинних документів відповідно до законодавства України

Товариство розкриває інформацію за операційними сегментами відповідно до вимог МСФЗ 8 "Операційні сегменти". Операційний сегмент визначається як компонент Товариства, який здійснює господарську діяльність, результати якої регулярно переглядаються керівництвом для прийняття рішень щодо розподілу ресурсів та оцінки ефективності.

Ідентифікація операційних сегментів здійснюється на основі внутрішньої управлінської звітності, яка використовується керівництвом Товариства. Головною особою, відповідальною за прийняття операційних рішень (CODM), є керівник Товариства.

З огляду на характер діяльності компанії з управління активами, Товариство, як правило, здійснює діяльність в межах одного операційного сегмента - управління активами інститутів спільного інвестування.

У випадку, якщо Товариство здійснює декілька видів діяльності, які відповідають критеріям окремих операційних сегментів, такі сегменти визначаються окремо та розкриваються у фінансовій звітності.

Сегменти визначаються на основі характеру послуг, структури доходів, ризиків та економічного середовища.

Фінансові показники сегментів формуються на основі тих самих принципів облікової політики, що застосовуються при складанні фінансової звітності Товариства.

До показників, що розкриваються за сегментами, належать доходи, витрати, прибуток або збиток, активи та зобов'язання сегментів.

Витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до окремого сегмента, розподіляються на систематичній та обґрунтованій основі або відображаються як нерозподілені.

Товариство також може розкривати додаткову інформацію за сегментами, якщо така інформація використовується керівництвом для прийняття управлінських рішень.

У разі наявності одного операційного сегмента Товариство розкриває відповідну інформацію, зазначаючи, що діяльність здійснюється в межах одного сегмента.

Географічна сегментація, як правило, не застосовується, оскільки діяльність Товариства здійснюється переважно на території України.

У разі наявності доходів від зовнішніх клієнтів у різних географічних регіонах така інформація може розкриватися окремо.

Товариство оцінює суттєвість інформації щодо сегментів при визначенні обсягу розкриття.

Зміни у визначенні сегментів або методах їх оцінки розкриваються у фінансовій звітності.

Товариство застосовує послідовний підхід до визначення та розкриття сегментної інформації.

У разі зміни структури діяльності Товариства може здійснюватися перегляд операційних сегментів.

Операційні сегменти можуть об'єднуватися у разі їх подібності за економічними характеристиками.

Розкриття інформації за сегментами здійснюється відповідно до вимог МСФЗ 8 та нормативних актів НКЦПФР.

Інформація за сегментами подається у примітках до фінансової звітності із забезпеченням достатнього рівня деталізації

Товариство здійснює облік податків, окрім податку на прибуток, відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, зокрема МСБО 1 "Подання фінансової звітності", а також норм Податкового кодексу України.

До таких податків належать, зокрема, податки та збори із заробітної плати, єдиний соціальний внесок, місцеві податки та інші обов'язкові платежі.

Товариство не є платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим Товариство не формує податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ.

Суми непрямих податків, включені до вартості придбаних товарів, робіт та послуг, не підлягають відшкодуванню та включаються до складу витрат або первісної вартості активів відповідно до їх економічної сутності.

Податки та збори із заробітної плати, зокрема податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, утримуються із доходів працівників та визнаються як зобов'язання до моменту їх перерахування до бюджету.

Єдиний соціальний внесок визнається як витрати Товариства у періоді нарахування відповідних виплат працівникам.

Інші податки та збори визнаються відповідно до характеру відповідних операцій.

Податкові зобов'язання класифікуються як поточні, якщо вони підлягають сплаті протягом 12 місяців після звітної дати.

Товариство не здійснює дисконтування податкових зобов'язань, оскільки вони, як правило, є короткостроковими.

Податкові активи та зобов'язання не підлягають взаємозаліку, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Товариство здійснює регулярний моніторинг податкових ризиків.

У разі наявності невизначеності щодо застосування податкового законодавства Товариство застосовує професійне судження.

Податкові ризики можуть визнаватися у вигляді забезпечень відповідно до вимог МСБО 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи".

Товариство визнає та обліковує торговельну та іншу кредиторську заборгованість відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти", МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації" та МСБО 1 "Подання фінансової звітності". Кредиторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан у момент виникнення у Товариства договірного зобов'язання щодо передачі грошових коштів або інших фінансових активів.

До складу торговельної кредиторської заборгованості входять зобов'язання перед постачальниками за отримані товари, роботи та послуги. Інша кредиторська заборгованість включає розрахунки з контрагентами, заборгованість перед працівниками, бюджетом (у частині фінансових інструментів), а також інші зобов'язання, що відповідають визначенню фінансового інструменту.

Первісна оцінка кредиторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю. Для зобов'язань, що не обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, до первісної вартості включаються витрати на здійснення операції, якщо такі мають місце.

Після первісного визнання кредиторська заборгованість, як правило, оцінюється за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Короткострокова кредиторська заборгованість, яка не має суттєвого фінансового компонента, може оцінюватися за сумою погашення, яка приблизно дорівнює її справедливій вартості.

У разі наявності довгострокової кредиторської заборгованості Товариство застосовує дисконтування майбутніх грошових потоків із використанням ринкових ставок.

Процентні витрати за фінансовими зобов'язаннями визнаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Кредиторська заборгованість класифікується як поточна або довгострокова залежно від строку її погашення.

Товариство визнає кредиторську заборгованість лише за умови наявності зобов'язання, що виникло внаслідок минулих подій, та ймовірності відтоку економічних вигід.

Кредиторська заборгованість припиняє визнаватися у разі виконання, анулювання або закінчення строку дії відповідного зобов'язання.

У разі модифікації умов зобов'язання Товариство оцінює, чи є така модифікація суттєвою. У випадку суттєвої модифікації первісне зобов'язання припиняє визнаватися, а нове визнається за справедливою вартістю.

Різниця між балансовою вартістю зобов'язання та сумою погашення визнається у складі прибутку або збитку.

Товариство не здійснює облік кредиторської заборгованості за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо інше не передбачено МСФЗ.

Кредиторська заборгованість не підлягає оцінці на зменшення корисності, однак Товариство оцінює ризики ліквідності, пов'язані з її погашенням.

Товариство здійснює управління кредиторською заборгованістю шляхом контролю строків погашення та планування грошових потоків.

Операції з кредиторською заборгованістю відображаються на підставі первинних документів відповідно до законодавства України.

Товариство застосовує принцип нарахування при визнанні витрат та відповідних зобов'язань.

Контроль за обліком кредиторської заборгованості здійснюється у рамках системи внутрішнього контролю

Товариство визнає та обліковує торговельну та іншу дебіторську заборгованість відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти", МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації" та МСБО 1 "Подання фінансової звітності". Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан у момент виникнення у Товариства договірного права на отримання грошових коштів або інших фінансових активів.

До складу торговельної дебіторської заборгованості включаються суми, що підлягають отриманню від клієнтів за надані послуги з управління активами. Інша дебіторська заборгованість включає розрахунки з контрагентами, аванси (у частині, що відповідає визначенню фінансового активу), нараховані доходи та інші вимоги.

Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю. Для фінансових активів, що не обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, до первісної вартості включаються витрати на здійснення операції, якщо такі мають місце.

Після первісного визнання дебіторська заборгованість оцінюється за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Короткострокова дебіторська заборгованість, яка не містить суттєвого фінансового компонента, може оцінюватися за сумою погашення, яка приблизно дорівнює її справедливій вартості.

У разі наявності довгострокової дебіторської заборгованості Товариство застосовує дисконтування майбутніх грошових потоків із використанням ринкових ставок.

Товариство застосовує модель очікуваних кредитних збитків для оцінки зменшення корисності дебіторської заборгованості.

Резерв під очікувані кредитні збитки визнається на дату первісного визнання фінансового активу та переглядається на кожну звітну дату.

Для торговельної дебіторської заборгованості Товариство застосовує спрощений підхід, який передбачає визнання очікуваних кредитних збитків за весь строк дії активу.

Оцінка очікуваних кредитних збитків здійснюється з урахуванням історичних даних, поточних економічних умов та прогнозної інформації.

При оцінці враховуються ймовірність дефолту, рівень втрат у разі дефолту та сума заборгованості на момент дефолту..

Товариство застосовує як індивідуальну, так і портфельну оцінку дебіторської заборгованості залежно від її характеру та суттєвості.

Збитки від зменшення корисності визнаються у складі витрат звітного періоду.

У разі покращення кредитної якості дебіторської заборгованості допускається сторнування раніше визнаного резерву.

Дебіторська заборгованість припиняє визнаватися, коли права на отримання грошових потоків припиняються або передаються.

У разі визнання дебіторської заборгованості безнадійною вона списується за рахунок сформованого резерву.

Товариство здійснює регулярний моніторинг стану дебіторської заборгованості та кредитного ризику.

Операції з дебіторською заборгованістю відображаються на підставі первинних документів відповідно до законодавства України.

Товариство застосовує принцип нарахування при визнанні доходів та відповідних фінансових активів.

Контроль за обліком дебіторської заборгованості здійснюється у рамках системи внутрішнього контролю.

Відповідальні особи забезпечують своєчасне формування резервів та відображення змін у складі активів.

У разі наявності дебіторської заборгованості пов'язаних сторін така інформація розкривається окремо.

Товариство не здійснює взаємозалік дебіторської та кредиторської заборгованості, за винятком випадків, передбачених МСФЗ.

Розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до вимог МСФЗ 7

Товариство здійснює облік та розкриття інформації щодо операцій з пов'язаними сторонами відповідно до вимог МСБО 24 "Розкриття інформації про пов'язані сторони". Пов'язаними сторонами визнаються фізичні або юридичні особи, які мають можливість контролювати Товариство, здійснювати суттєвий вплив або перебувають під спільним контролем.

До пов'язаних сторін Товариства належать учасники, кінцеві бенефіціарні власники, керівництво Товариства, а також інші особи, які мають можливість здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових та операційних рішень.

До складу пов'язаних сторін також можуть входити підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом тих самих осіб.

Операції з пов'язаними сторонами включають, зокрема, надання послуг з управління активами, розрахунки за договорами, виплату винагороди керівництву, а також інші господарські операції.

Операції з пов'язаними сторонами здійснюються на умовах, що не відрізняються від умов, які застосовуються до непов'язаних сторін (принцип "витягнутої руки"), за винятком випадків, коли інше обґрунтовано.

Визнання та оцінка операцій з пов'язаними сторонами здійснюється відповідно до відповідних стандартів МСФЗ залежно від характеру операції.

Доходи та витрати за операціями з пов'язаними сторонами визнаються у тому ж порядку, що й за операціями з непов'язаними сторонами.

Фінансові активи та зобов'язання, що виникають у результаті операцій з пов'язаними сторонами, обліковуються відповідно до вимог МСФЗ 9.

Товариство здійснює ідентифікацію пов'язаних сторін на постійній основі.

Інформація про пов'язані сторони формується на підставі установчих документів, внутрішніх реєстрів та інших джерел.

Товариство забезпечує повноту та достовірність інформації щодо операцій з пов'язаними сторонами.

Розрахунки з пов'язаними сторонами відображаються у складі дебіторської або кредиторської заборгованості залежно від їх характеру.

У разі наявності суттєвих операцій з пов'язаними сторонами Товариство розкриває інформацію про їх характер, обсяг та умови.

Окремо розкривається інформація про залишки за операціями з пов'язаними сторонами на кінець звітного періоду.

Товариство розкриває інформацію про винагороду ключового управлінського персоналу.

До складу винагороди включаються короткострокові виплати, інші виплати та компенсації відповідно до МСБО 24.

У разі наявності операцій, що не відповідають ринковим умовам, така інформація розкривається окремо.

Товариство не здійснює взаємозалік операцій з пов'язаними сторонами, якщо це не передбачено МСФЗ.

Операції з пов'язаними сторонами документуються відповідно до вимог законодавства України.

Контроль за такими операціями здійснюється у рамках системи внутрішнього контролю та комплаєнсу.

Облік операцій із власними викупленими акціями здійснюється відповідно до вимог МСБО 32 "Фінансові інструменти: подання".

Визнання власних викуплених акцій

У разі викупу КІФ власних акцій такі акції визнаються власними викупленими акціями (treasury shares) та відображаються у складі власного капіталу як його зменшення.

Власні викуплені акції відображаються у фінансовій звітності за собівартістю їх придбання.

Подання у фінансовій звітності

Сума витрат на придбання власних акцій відображається як вирахування із власного капіталу.

Власні викуплені акції не визнаються активом КІФ.

Жодні прибутки або збитки від операцій з власними акціями не визнаються у складі прибутку або збитку.

Подальші операції з власними акціями

У разі подальшого продажу, повторного розміщення або анулювання власних викуплених акцій відповідні зміни відображаються безпосередньо у складі власного капіталу.

Різниця між:

- ціною продажу власних акцій; та
- їх балансовою вартістю

визнається у складі додаткового капіталу або іншого компонента власного капіталу.

Розкриття інформації

У примітках до фінансової звітності КІФ розкривається інформація щодо:

- кількості власних викуплених акцій;
- вартості їх придбання;
- змін у складі власних викуплених акцій протягом звітного періоду.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ЮГ-ІНВЕСТ"

Товариство з обмеженою відповідальністю

Україна

вулиця Одарія, буд. 1, м. ОДЕСА, ОДЕСЬКА обл., 65003

Україна

Відсутні

Предметом діяльності ТОВ «КУА «ЮГ-ІНВЕСТ» за Статутом є управління активами інституційних інвесторів

-

-

Фінансова звітність Товариства є фінансовою звітністю загального призначення, яка сформована з метою достовірно подання фінансового стану, фінансових результатів діяльності та грошових потоків Товариства для задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень.

Концептуальною основою фінансової звітності Товариства за рік, що закінчився 31 грудня 2024 року, є Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та Тлумачення (КТМФЗ, ПКТ), видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО), в редакції чинній на 01 січня 2025 року, що офіційно оприлюдненні на веб-сайті Міністерства фінансів України.

Підготовлена Товариством фінансова звітність чітко та без будь-яких застережень та відповідає всім вимогам чинних МСФЗ з врахуванням змін, внесених РМСБО станом на 01 січня 2025 року, дотримання яких забезпечує достовірне подання інформації в фінансовій звітності, а саме, доречної, достовірної, зіставної та зрозумілої інформації.

При формуванні фінансової звітності Товариство керувалося також вимогами національних законодавчих та нормативних актів щодо організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, які не протирічать вимогам МСФЗ.

Відхилення від МСФЗ відсутні

Відхилення від МСФЗ відсутні

Відхилення від МСФЗ відсутні

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

--

Товариство розглядає управління капіталом як систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з оптимальним формуванням капіталу з різноманітних джерел, а також забезпеченням ефективного його використання у діяльності Товариства. Ключові питання та поточні рішення, що впливають на обсяг і структуру капіталу, а також джерела його формування, розглядаються управлінським персоналом. Механізм управління капіталом передбачає чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у звітному періоді; удосконалення методики визначення й аналізу використання усіх видів капіталу; розроблення загальної стратегії управління капіталом.

Товариство здійснює управління капіталом з метою досягнення наступних цілей:

Керівництво Товариства здійснює огляд структури капіталу на щорічній основі. При цьому керівництво аналізує вартість капіталу та притаманні його складовим ризики. На основі отриманих висновків Товариство здійснює регулювання капіталу шляхом залучення додаткового капіталу або фінансування.

За результатами господарської діяльності у 2025 році вартість чистих активів Товариства більша за розмір статутного капіталу Товариства.

Розмір власного капіталу Товариства станом на 31.12.2025 р. відповідає вимогам Рішення НКЦПФР № 92 від 03.02.2022 р. "Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) "  та є не меншим ніж  7 млн. грн.

Розрахунок пруденційних показників.

Протягом 2025 року  ТОВ "КУА "ЮГ-ІНВЕСТ" не складало та не подавало до НКЦПФР  розрахунки пруденціїних нормативів відповідно до Положення №1597 "Про затвердження  Положення щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на фондовому ринку та  вимог до системи управління ризиками"  від 01.10.2015 р., оскільки рішенням №153 "Щодо застосування деяких рішень Національної комісії  з цінних паперів та фондового ринку на період дії воєнного стану" від 15.02.2023  НКЦПФР зупинила дію Рішення НКЦПФР № 1597  на період дії воєнного  стану та 90 днів після завершення дії воєнного стану.

Відповідно до Рішення НКЦПФР "Щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках" від 29.09.2022р. № 1221 ТОВ "КУА "ЮГ-ІНВЕСТ" здійснює розрахунок пруденційних нормативів, що використовуються для вимірювання та оцінки ризиків діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами).

Пунктами 3 та 4 Рішення №1221, встановлено, що нормативне значення нормативу ліквідності активів становить:

- з 01 січня 2023 р. - не менше 0,1

- з 01 березня 2023 р. - не менше 0,3

 -з 01 жовтня 2023 р. - не менше 0,5.

За період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року розраховані Товариством значення нормативу ліквідності знаходились у межах нормативних значень. Станом на 31.12.2025 р. норматив ліквідності активів ТОВ "КУА "ЮГ-ІНВЕСТ" складає 0,5056.

Товариство розрахувало усі необхідні показники і подала їх в установленому порядку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Товариство   забезпечує   дотримання   показників нормативів,   що   обмежують   ризики професійної діяльності на фондовому ринку, з фіксацією таких розрахунків на паперових та електронних носіях.

Поправки до класифікації та оцінки фінінструментів (поправки до МСФЗ 9 і МСФЗ 7)

Уточнення: (i) момент припинення визнання фінзобов'язань при розрахунках через електронні платіжні системи; (ii) оцінка характеристик грошових потоків для активів з умовними ознаками; (iii) нові/уточнені розкриття щодо окремих інструментів (зокрема щодо інвестицій в інструменти капіталу, для яких зміни справедливої вартості відображаються в іншому сукупному доході, та інструментів з умовними характеристиками).

Попередня оцінка: помірний вплив - можливі додаткові розкриття та потреба уточнення облікових суджень щодо окремих фінінструментів/розрахунків

Щорічні поліпшення МСФЗ - Volume 11

Низьковузькі уточнення/виправлення до кількох стандартів і супровідних настанов: МСФЗ 1, МСФЗ 7 (включно з настановами щодо застосування), МСФЗ 9, МСФЗ 10, МСБО 7 (у т.ч. питання "de facto agent" у МСФЗ 10; окремі уточнення до розкриттів/транзакційних аспектів у МСФЗ 7/МСФЗ 9; метод собівартості у МСБО 7).

Попередня оцінка: помірний вплив- зміни переважно уточнювальні, однак поправка до МСФЗ 10 може вимагати повторної оцінки висновків щодо контролю/агентських відносин

Контракти, що посилаються на "природно-залежну" електроенергію (поправки до МСФЗ 9 і МСФЗ 7)

Цільові поправки для відображення фінансових ефектів "nature-dependent electricity contracts" (часто PPA): уточнення застосування вимоги "own-use", можливість хедж-обліку за певних умов, додані нові розкриття для користувачів звітності

Попередня оцінка: помірний вплив - очікуються суттєві зміни у поданні та примітках, але не визнанні/оцінці; вплив здебільшого стосуватиметься перекласифікацій/перегрупувань та розкриття MPMs.  

МСФЗ 19 "Дочірні підприємства, що не є підзвітними суспільству: розкриття інформації"

Добровільний "disclosure-only" стандарт для прийнятних дочірніх підприємств: дозволяє застосовувати МСФЗ з скороченими розкриттями, без зміни вимог до визнання та оцінки.

Попередня оцінка: вплив неістотний. Товариство не очікує жодного впливу від провадження МСФЗ 19, оскільки вона не є дочірнім підприємством без публічної підзвітності і не має наміру змінювати підходи до розкриття інформації.

Поправки до МСФЗ 19 (catch-up, серпень 2025)

Поправки завершують "наздоганяючу" актуалізацію МСФЗ 19: додають скорочені вимоги до розкриття для стандартів/поправок, виданих між лютим 2021 та травнем 2024 (зокрема для МСФЗ 18, IAS 12 Pillar Two, IAS 21, поправок до МСФЗ 9/МСФЗ 7 тощо).

Не визначено; потребує аналізу - вплив проявляється лише у разі застосування МСФЗ 19; тоді очікується додаткове зменшення обсягу розкриттів для новіших стандартів/поправок.

"Переклад у гіперінфляційну валюту подання" (поправки до МСБО 21)

Вузькоспрямовані поправки, що уточнюють, як перекладати фінзвітність (або показники іноземної операції) з негіперінфляційної функціональної валюти у гіперінфляційну валюту подання.

Попередня оцінка: вплив неістотний - очікується відсутність застосовності для Товариства за умови, що валюта подання/функціональна валюта не є гіперінфляційною; у разі зміни обставин - потребує аналізу.  

Продаж або внесок активів між інвестором та його асоційованим/спільним підприємством (поправки до МСФЗ 10 і МСБО 28) - відкладені

Поправки усувають неузгодженість між МСФЗ 10 і МСБО 28 щодо обліку продажу/внеску активів до асоційованих/спільних підприємств (відмінний підхід залежно від того, чи є об'єкт "бізнесом"). Обов'язкову дату застосування відкладено на невизначений термін; дострокове застосування дозволено.

Попередня оцінка: вплив неістотний - за відсутності відповідних операцій/інвестицій у асоційовані та спільні підприємства; у разі наявності - потребує аналізу.  

Товариство застосовує МСБО 10 "Події після звітного періоду" для обліку та розкриття подій, які відбуваються між кінцем звітного періоду (датою балансу) та датою затвердження фінансової звітності до випуску.

Події після звітного періоду поділяються на два типи:

Коригувальні події

 Станом на дату затвердження фінансової звітності до випуску Товариство не виявила подій після звітної дати, які надають додаткову інформацію про умови, що існували на 31 грудня 2025 року  і тому не потребують коригування статей фінансової звітності.

Некоригувальні події

 Після звітної дати відбулися такі суттєві події, які не впливають на суми, визнані у фінансовій звітності за звітний період, але є важливими для розуміння фінансового стану та перспектив Товариства:

Товариство продовжує оцінювати вплив поточної геополітичної ситуації та економічних факторів на свою діяльність, активи під управлінням та здатність продовжувати діяльність на основі принципу безперервності.

Фінансова звітність Товариства затверджена до випуску керівником Товариства 26 лютого 2026 року.

2026-02-26

Ні учасники Товариства, ні інші особи не мають права вносити зміни до цієї фінансової звітності після її затвердження до випуску.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Генеральний директор

-

-

-

-

-

-

-

Основні засоби обліковуються та відображаються у фінансовій звітності Товариства у відповідності з МСБО 16. Основні засоби в цілому відображені за первісною (історичною) вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення в разі їх наявності. Основними засобами Товариства є матеріальні активи, очікуваний строк використання яких більше 1 року. Первісна вартість основних засобів включає ціну придбання, непрямі податки, імпортні мита, які пов’язані з придбанням основних засобів і не підлягають відшкодуванню, витрати на установку та налагодження основних засобів, доставку, а також інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні до використання із запланованою метою. Первісна оцінка витрат з демонтажу і вивозу основного засобу і відновлення зайнятої території – ці зобов’язання оцінюються Товариством в рамках придбання активу або як результат діяльності протягом певного періоду часу. Вартість заміни тих компонентів основних засобів, які визнаються окремо, капіталізується, а балансова вартість замінених компонентів списується. Інші подальші витрати капіталізуються тільки в тих випадках, коли вони призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від основного засобу. Всі інші витрати визнаються у звіті про фінансові результати у складі витрат у тому періоді, в якому вони понесені. Припинення визнання основних засобів відбувається після їх вибуття або в тих випадках, коли подальше використання активу, як очікується, не принесе економічних вигод. Прибуток і збитки від вибуття активів визначаються шляхом порівняння отриманих коштів та балансовою вартістю цих активів і визнаються у звіті про фінансові результати. Основні засоби Товариства класифікують за такими групами ( класами): № групи Найменування основних засобів Термін корисного використання, роки Група 1 Земельні ділянки - Група 3 Будівлі, споруди 20 Група 4 Машини та обладнання (крім комп’ютерної техніки) 5 Група 4 Комп’ютерна техніка 2 Група 5 Транспортні засоби 5 Група 6 Інструменти, прилади, інвентар 4 Група 9 Інші основні засоби 5 Для визнання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, визначення терміну їх корисного використання, визначення єдиних методологічних засад облікової політики необоротних активів і застосування методів оцінки та нарахування зносу створено технічну експертну комісію в складі керівників виробничих служб (відділів) Товариства. Амортизація. Амортизація основних засобів починається з місяця, наступного за місяцем, коли такий актив стає придатним до використання. Амортизація нараховується з використанням прямолінійного методу шляхом списання вартості, яка амортизується протягом строку корисного використання активу. Строки використання основних засобів переглядаються комісією у випадках: -зміни економічних вигід від використання груп (видів) основних засобів; -при капіталізації витрат (або при частковому списанню) окремого об’єкта основних засобів. Ліквідаційна вартість основних засобів визначається рівною нулю. Протягом 2020 року строки корисного використання та методи амортизації не змінювалися. Витрати на ремонт та технічне обслуговування, які не відповідають описаним вище критеріям капіталізації, а також на підтримання об’єкта в робочому стані, включаються в звіт про сукупний дохід за період, до якого вони відносяться. Доходи чи витрати від вибуття основних засобів визначаються шляхом порівняння надходжень від реалізації та балансової вартості і включаються в інші доходи або витрати від звичайної діяльності. Товариство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінка здійснюється один раз на рік станом на 31 грудня при виникненні необхідності її проведення. Межу суттєвості для проведення переоцінки, а саме величину розриву між залишковою та справедливою вартістю основних засобів встановити на рівні 35 %. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. Якщо у первинних документах, якими оформлюється придбання (виготовлення) основних засобів чи введення їх в експлуатацію безпосередньо не зазначається мета використання основного засобу (виробниче чи невиробниче використання), вважати, що основний засіб призначається для виробничого використання. У протилежному разі, якщо основний засіб призначається для невиробничого використання, про це обов'язково повинно бути зазначено у первинних документах, якими оформлюється придбання, виготовлення чи введення в експлуатацію таких невиробничих основних засобів. Інші необоротні матеріальні активи - матеріальні цінності, вартість яких становить до 20 000 грн. і термін використання більше одного року, обліковуються за первісною вартістю, яка складається з ціни придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

За 2024 рік Товариство не придбавало основних засобів.

На Товаристві станом на початок та кінець 2024 року відсутні нематеріальні активи. Основні засоби, наведені в таблиці, належать Товариству, обмеження щодо володіння, користування та розпорядження відсутні, ці активи в заставу не надані. Протягом 2024 року Товариством здійснені заходи, щодо проведення тесту на предмет зменшення корисності активів. Суттєвої зміни корисності необоротних активів не виявлено.

                                                                                                              тис.грн.

Товариство визнає такі категорії фінансових активів: - фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку - фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю. Товариство визнає такі категорії фінансових зобов'язань: - фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю; - фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки у прибутку або збитку.

Фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю.

До фінансових активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю, Товариство відносить облігації, депозити, дебіторську заборгованість, в тому числі позики та векселі.

Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю в разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов:

- фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для одержання договірних грошових потоків;

- договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми.

Після первісного визнання Товариство оцінює їх за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка.

Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовим активом, який обліковується за амортизованою вартістю. При первісному визнанні фінансового активу формується резерв під очікувані кредитні збитки.

 Товариство переглядає чи змінився кредитний ризик за кожним фінансовим активом окремо.

Товариство оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює:

- 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання;

- очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання.

У випадку фінансових активів кредитним збитком є теперішня вартість різниці між договірними грошовими потоками, належними до сплати на користь Товариства за договором, і грошовими потоками, які Товариство очікує одержати на свою користь.

Кредитний ризик за активами у разі наявності прострочки тривалістю 30 днів і більше, і вказує на дефолт за активом, якщо прострочка платежу за ним перевищує 90 днів ("приймається спростовне припущення" про це). Товариство може спростувати це припущення, якщо воно має розумно необхідну та підтверджувану інформацію, що може бути одержана без надмірних витрат або зусиль, котра показує, що кредитний ризик із моменту первісного визнання не зазнав значного зростання навіть попри те, що договірні платежі прострочено більш ніж на 30 днів.

Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При виконанні такої оцінки Товариство замість заміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Для виконання такої оцінки Товариство порівнює ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного виконання.

Товариство може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику на звітну дату.

У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно-знеціненим фінансовим активом, Товариство оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом. Будь яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.

Товариство відносно банківських депозитів має наступну модель розрахунку збитку від знецінення фінансового активу:

-   при розміщенні депозиту в банку з високою надійністю (інвестиційний рівень рейтингу uaAAA, uaAA, uaA, uaBBB та банки, що мають прогноз "стабільний", що присвоюється рейтинговими агентствами , які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитків розраховується в залежності від строку та умов розміщення (при розміщенні від 1 до 3-х місяців - розмір збитку складає 0%, від 3-х місяців до 1 року - 1% від суми розміщення, більше 1 року - 2%);
-   при розміщенні депозиту в банку з більш низьким кредитним рейтингом (спекулятивний рівень рейтингу, що присвоюється рейтинговими агентствами , які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитків розраховується у розмірі від 7% до 20% від суми вкладу в залежності від розміру ризиків.

Фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку

До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться акції та паї (частки) господарських товариств, інвестиційні сертифікати пайового фонду.

Після первісного визнання Товариство оцінює їх за справедливою вартістю.

 Справедлива вартість акцій, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі.

 Оцінка акцій, що входять до складу активів Товариства та перебувають у біржовому списку організатора торгівлі і при цьому не мають визначеного біржового курсу на дату оцінки, здійснюється за останньою балансовою вартістю.

Для акцій, що входять до складу активів Товариства, для яких не існує активного ринку та зміна вартості яких не буде мати суттєвого впливу на показники звіту про фінансовий стан, оцінкою справедливої вартості може бути балансова вартість.

 Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Товариство визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон'юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон'юнктурі фондового ринку.

Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід.

При відсутності відкритих даних, визначення Товариством справедливої вартості частки у статутному капіталі суб'єкта господарювання полягає у аналізі характеристик окремого підприємства як об'єкта інвестування, зокрема, з позицій виробничого потенціалу, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності та фінансової стійкості.

Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли Товариство стає стороною договірних положень фінансового інструмента та набуває юридичного права на отримання грошових коштів або інших фінансових активів.

Дебіторська заборгованість класифікується як фінансовий актив відповідно до вимог МСФЗ (IFRS) 9 "Фінансові інструменти".

При первісному визнанні дебіторська заборгованість класифікується залежно від:

- бізнес-моделі управління фінансовими активами Фонду;
- характеристик договірних грошових потоків (SPPI-тест) - виключно платежі основної суми та відсотків).

У випадку, якщо фінансовий актив утримується в межах бізнес-моделі, метою якої є отримання виключно договірних грошових потоків, і такі грошові потоки відповідають критерію SPPI, дебіторська заборгованість обліковується за амортизованою собівартістю.

Якщо фінансові активи утримуються в межах бізнес-моделі, метою якої є як отримання договірних грошових потоків, так і продаж фінансових активів, та виконано SPPI-критерій, вони можуть оцінюватися за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (FVOCI).

При первісному визнанні дебіторська заборгованість оцінюється за справедливою вартістю.

Для короткострокової дебіторської заборгованості, за якою вплив дисконтування є несуттєвим, справедлива вартість зазвичай дорівнює сумі рахунку (номінальній сумі вимоги).

У випадку довгострокової або безвідсоткової заборгованості, якщо вплив тимчасової вартості грошей є істотним, первісна оцінка здійснюється за теперішньою вартістю майбутніх договірних грошових потоків, дисконтованих із застосуванням ринкової ставки відсотка на дату визнання.

Фінансові активи, класифіковані за амортизованою собівартістю, надалі оцінюються із застосуванням методу ефективної відсоткової ставки.

Амортизація дисконту або премії визнається у складі фінансових доходів або витрат у звіті про фінансові результати.

Дебіторська заборгованість поділяється у звіті про фінансовий стан на:

- поточну -якщо очікуваний строк її погашення не перевищує 12 місяців після звітної дати;
- довгострокову - якщо строк погашення перевищує 12 місяців.

Товариство застосовує модель очікуваних кредитних збитків відповідно до МСФЗ (IFRS) 9.

Оціночний резерв під очікувані кредитні збитки визнається з моменту первісного визнання фінансового активу.

Для фінансових активів, що обліковуються за амортизованою собівартістю, застосовується:

- 12-місячна модель ECL, якщо не відбулося суттєвого збільшення кредитного ризику з дати первісного визнання;
- модель очікуваних збитків за весь строк дії інструмента, якщо відбулося суттєве збільшення кредитного ризику або актив є кредитно-знеціненим.

Для торговельної дебіторської заборгованості (якщо така виникає) застосовується спрощений підхід, відповідно до якого резерв визначається в сумі очікуваних кредитних збитків за весь строк дії інструмента без оцінки стадій кредитного ризику.

При оцінці очікуваних кредитних збитків враховуються:

- історичні дані щодо рівня дефолтів;
- поточна інформація про фінансовий стан контрагентів;
- прогнозна макроекономічна інформація;
- наявність забезпечення;
- інші релевантні фактори.

Фінансовий актив вважається кредитно-знеціненим, якщо наявні об'єктивні ознаки дефолту або значного фінансового погіршення стану боржника (суттєва прострочка платежів, ініціювання процедури банкрутства, реструктуризація заборгованості на невигідних для Товариства умовах тощо).

Дебіторська заборгованість списується, коли відсутні обґрунтовані очікування її відшкодування повністю або частково. Списання здійснюється за рахунок раніше сформованого резерву під очікувані кредитні збитки.

Суми, відшкодовані після списання, визнаються у складі прибутку звітного періоду.

Якщо дебіторська заборгованість виникає за договорами з клієнтами, за якими період між передачею товару або послуги та оплатою не перевищує одного року, Фонд застосовує практичне спрощення та не коригує суму компенсації на вплив істотного компонента фінансування.

Грошові кошти Товариства включають грошові кошти в банках ( на поточних рахунках та депозити), готівкові кошти в касах, грошові документи та еквіваленти грошових коштів, що не обмежені у використанні.

Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом не більше ніж три місяці з дати придбання.

Еквіваленти грошових коштів включають короткострокові фінансові активи - депозити до 3 місяців, які можуть легко конвертуватись у грошові кошти, і термін погашення яких не перевищує трьох місяців.

Депозити від 4 до 12 місяців визнаються у складі поточних фінансових інвестицій, депозити більше 12 місяців у складі інших фінансових інвестицій звіту про фінансовий стан звітного періоду

Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.

Іноземна валюта - це валюта інша, ніж функціональна валюта, яка визначена в п.2.4 цих Приміток.

Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами. Подальша оцінка грошових коштів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості. Подальша оцінка еквівалентів грошових коштів, представлених депозитами, здійснюється за амортизованою собівартістю.

Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ).

У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду. Облік грошових коштів ведеться в розрізі валют та в розрізі банків, в яких відкриті рахунки.

Грошові кошти у касі, кошти на депозитах до запитання ті інші короткострокові високоліквідні інвестиції у Товариства на кінець звітного періоду відсутні.

Товариство не здійснювало операцій з іноземною валютою протягом звітного періоду.

Фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю. До фінансових активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю, Товариство відносить облігації, депозити, дебіторську заборгованість, в тому числі позики, та векселі. Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю в разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов: - фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для одержання договірних грошових потоків; - договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. Після первісного визнання Товариство оцінює їх за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка. Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовим активом, який обліковується за амортизованою вартістю. При первісному визнанні фінансового активу формується резерв під очікувані кредитні збитки. Товариство переглядає чи змінився кредитний ризик за кожним фінансовим активом окремо. Товариство оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює: - 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання; - очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання. Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. Фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться акції та паї (частки) господарських товариств, інвестиційні сертифікати пайового фонду. Після первісного визнання Товариство оцінює їх за справедливою вартістю. Справедлива вартість акцій, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі. Оцінка акцій, що входять до складу активів Товариства та перебувають у біржовому списку організатора торгівлі і при цьому не мають визначеного біржового курсу на дату оцінки, здійснюється за останньою балансовою вартістю. Для акцій, що входять до складу активів Товариства, для яких не існує активного ринку та зміна вартості яких не буде мати суттєвого впливу на показники звіту про фінансовий стан, оцінкою справедливої вартості може бути балансова вартість. Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Товариство визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку. Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід. При відсутності відкритих даних, визначення Товариством справедливої вартості частки у статутному капіталі суб’єкта господарювання полягає у аналізі характеристик окремого підприємства як об’єкта інвестування, зокрема, з позицій виробничого потенціалу, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності та фінансової стійкості. Вартість інвестиційних сертифікатів, що продаються КУА, визначається виходячи з розрахункової вартості інвестиційного сертифікату Фонду на день надходження коштів на рахунок Фонду. Розрахункова вартість інвестиційного сертифікату Фонду визначається як результат ділення загальної вартості чистих активів Фонду на кількість інвестиційних сертифікатів Фонду, що перебувають в обігу на дату проведення розрахунку.

Відносно фінансових активів, які оцінюються за амортизованою вартістю, Товариство на дату виникнення фінансових активів та на кожну звітну дату визначає рівень кредитного ризику. Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовими активами, які оцінюються за амортизованою вартістю, у розмірі очікуваних кредитних збитків за весь строк дії фінансового активу (при значному збільшенні кредитного ризику/для кредитно-знецінених фінансових активів) або 12-місячними очікуваними кредитними збитками (у разі незначного зростання кредитного ризику). Зазвичай очікується, що очікувані кредитні збитки за весь строк дії мають бути визнані до того, як фінансовий інструмент стане прострочений. Як правило, кредитний ризик значно зростає ще до того, як фінансовий інструмент стане простроченим або буде помічено інші чинники затримки платежів, що є специфічними для позичальника, (наприклад, здійснення модифікації або реструктуризації). Кредитний ризик за фінансовим інструментом вважається низьким, якщо фінансовий інструмент має низький ризик настання дефолту, позичальник має потужній потенціал виконувати свої договірні зобов'язання щодо грошових потоків у короткостроковій перспективі, а несприятливі зміни в економічних і ділових умовах у довгостроковій перспективі можуть знизити, але не обов’язково здатність позичальника виконувати свої зобов'язання щодо договірних грошових потоків. Фінансові інструменти не вважаються такими, що мають низький кредитний ризик лише на підставі того, що ризик дефолту за ними є нижчим, ніж ризик дефолту за іншими фінансовими інструментами Товариства або ніж кредитний ризик юрисдикції, в якій Товариство здійснює діяльність. Очікувані кредитні збитки за весь строк дії не визнаються за фінансовим інструментом просто на підставі того, що він вважався інструментом із низьким кредитним ризиком у попередньому звітному періоді, але не вважається таким станом на звітну дату. У такому випадку Товариство з'ясовує, чи мало місце значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання, а отже чи постала потреба у визнанні очікуваних кредитних збитків за весь строк дії. Очікувані кредитні збитки відображають власні очікування Товариства щодо кредитних збитків. Аналіз зростання кредитного ризику та моменту настання дефолту може базуватися на різноманітних кількісних та якісних показниках, однак МСФЗ 9 припускає, що суттєве зростання ризику відбувається при простроченні на 30 днів (параграф 5.5.11 МСФЗ 9), а дефолт (подія знецінення) – при простроченні на 90 днів (параграф Б5.5.37 МСФЗ 9). Це так звані спростовні припущення) МСФЗ 9. Використання ставок дисконтування Ставка дисконту - це процентна ставка, яка використовується для перерахунку майбутніх потоків доходів в єдине значення теперішньої (поточної) вapтocтi, яка є базою для визначення ринкової вартості бізнесу. В економічному значенні в ролі ставки дисконту виступає необхідна інвесторами ставка доходу на вкладений капітал в зіставні по рівню ризику об'єкти інвестування, або - це необхідна ставка доходу по наявних альтернативних варіантах інвестицій із зіставним рівнем ризику на дату оцінки При визначенні ставки дисконтування Товариство користується середньозваженою ставкою за портфелем банківських кредитів у національній валюті в банках, у яких не введено тимчасову адміністрацію або не запроваджено ліквідаційну комісію. Інформація, що використана для визначення середньозваженої ставки одержана з офіційного сайту НБУ.

Грошові кошти розмішені в наступних банках:

Щодо надійності та стабільності банків, в яких відкрито рахунки

ПАТ "МТБ БАНК"

Станом на кінець 2025 року діють (не відкликані) рейтинги "Кредит-Рейтинг" - довгостроковий кредитний рейтинг позичальника uaAA+ із прогнозом "у розвитку" (підтвердження 04.12.2025) та рейтинг надійності банківських депозитів "5" (підтвердження 18.12.2025). За даними НРА "Рюрік" наявні рейтинги uaAAA- (прогноз "в розвитку", оновлення 19.12.2025) та депозитний рейтинг r5 (оновлення 19.12.2025). За результатами оцінки стійкості НБУ 2025 року (стрес‑тестування), банк включено до переліку 21 установи; за несприятливим сценарієм НБУ встановив для нього підвищений необхідний рівень нормативів достатності капіталу. У переліку системно важливих банків НБУ на 2025 рік банк не зазначений.

АБ "ПІВДЕННИЙ"

За даними "Кредит-Рейтинг" довгостроковий кредитний рейтинг позичальника uaAA (прогноз "стабільний") та рейтинг надійності банківських депозитів "4+" були відкликані 04.11.2025 (останнє підтвердження кредитного рейтингу - 23.09.2025; депозитного - 28.10.2025). За НРА "Рюрік" чинні рейтинги: uaAAA (прогноз "в розвитку", оновлення 31.10.2025) та депозитний рейтинг r5 (оновлення 31.10.2025). В оцінці стійкості НБУ 2025 року банк також входив до переліку 21 установи і, за повідомленням НБУ, пройшов стрес‑тестування без встановлення необхідних рівнів достатності капіталу (тобто без підвищених вимог за результатами стрес‑тесту). НБУ відніс АБ "Південний" до системно важливих банків на 2025 рік (оновлений перелік та рішення НБУ від 17.06.2025).

За результатами проведеного аналізу, враховуючи підходи затверджені в КУА у межах системи управління ризиками та у відповідності до моделі визначення кредитного ризику, Керівництво прийшло до висновку, що банки є достатньо надійними, кредитний ризик за грошовими коштами в банках та ймовірність дефолту визначений КУА як дуже низький. Сума резерву очікуваних кредитних збитків для статті грошові кошти не визначається станом на 31.12.2025 внаслідок несуттєвості суми.

Кредитний ризик - це  ризик  фінансових втрат  для  Товариства, якщо  клієнт або контрагент по фінансовому інструменту не виконає своїх зобов'язань за договором чи домовленістю.

Товариство схильне до кредитного ризику, пов'язаного насамперед з його фінансовою   діяльністю. Кредитний ризик найбільш притаманний таким фінансовим інструментам, як поточні та депозитні рахунки в банках, облігації, дебіторська заборгованість (в т.ч. позики) та векселі (у разі наявності).

Політика управління кредитним ризиком

З метою мінімізації кредитного ризику Товариство застосовує такі підходи:

 - попередня оцінка кредитоспроможності контрагентів перед укладенням угод (аналіз фінансового стану, наявних зовнішніх кредитних рейтингів і публічної регуляторної інформації; внутрішні критерії);

- лімітування (концентраційні обмеження): внутрішні ліміти на одного контрагента/емітента; ліміти за класами фінансових інструментів; ліміти за рівнями кредитної якості (за зовнішнім рейтингом або внутрішнім класом);

- моніторинг і контроль: регулярний перегляд контрагентів та портфеля активів, що містять кредитний ризик; періодичність і формат звітності керівництву;

 - реагування на погіршення якості: перелік "тригерів" (зниження рейтингу, прострочення, негативні регуляторні події тощо) та перелік можливих управлінських дій (зменшення експозиції, припинення операцій, реструктуризація, претензійна робота).

Максимально схильні до кредитного ризику фінансові активи на звітні дати представлено балансовою вартістю кожного класу фінансових активів:

Станом на 31.12.2025 визнано кредитний ризик за дебіторською заборгованістю в зв'язку з можливими несприятливими економічними та діловими умовами.

Дебіторська заборгованість відображена у балансі з урахуванням визнаного кредитного збитку. Розмір резерву під очікувані кредитні збитки розкрито в п.6.4, п.6.5 цих приміток.

Загальна інформація щодо розміру очікуваних кредитних збитків на звітну дату

Фінансові зобов'язання Компанії визнаються, класифікуються та оцінюються відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти", МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації" та МСБО 1 "Подання фінансової звітності".

Фінансове зобов'язання визнається у звіті про фінансовий стан, якщо Компанія стає стороною контрактних умов фінансового інструменту.

Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак:

- Товариство сподівається погасити зобов'язання або зобов'язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду;

- Товариство не має безумовного права відстрочити погашення зобов'язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду.

 Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається   до   складу   доходу   звітного   періоду.  

 З   метою   бухгалтерського   обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; забезпечення; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов'язання Товариства класифікуються як довгострокові (строк погашення більше

12 місяців) та поточні (строк погашення до 12 місяців).

Довгострокові  зобов'язання  (крім  відстрочених  податків  на  прибуток) відображаються в залежності від виду або по амортизаційній або по дисконтованій вартості. До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти  місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний  термін  погашення був  більше ніж  дванадцять місяців,  якщо  в  договорі  немає пункту   про   можливість   дострокового   погашення   зобов'язання (або погашення на протязі конкретно вказаного часу від моменту пред'явлення вимоги),   та   до   затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:

- позикодавець  до  затвердження  фінансової  звітності  погодився  не  вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;

- не  очікується  виникнення  подальших  порушень  кредитної  угоди  протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання. Якщо довгострокові зобов'язання без нарахування відсотків, розмір дисконту є несуттєвим   допускається   відображення   довгострокової   заборгованості   за   первісною вартістю.

Поточні зобов'язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям погашення зобов'язань. Поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання.

Поточна кредиторська заборгованість обліковується та відображається в Балансі за первинною вартістю, яка рівняється справедливій вартості отриманих активів або послуг ( за сумою погашення).

Товариство проводить переведення частини довгострокової кредиторської заборгованості  до  складу  короткострокової,  коли  станом  на  дату  Балансу  за  умовами договору до повернення частини боргу залишається менше ніж 365 днів.

У Звіті про фінансовий стан відображаються активи, зобов’язання та власний капітал Товариства. Згортання статей фінансових активів та зобов'язань: є неприпустимим, крім випадків, передбачених МСФЗ (наприклад якщо Товариство має юридичне право здійснювати залік визнаних у балансі сум і має намір або зробити взаємозалік, або реалізувати актив та виконати зобов’язання одночасно)

Товариство не застосовує облік хеджування відповідно до МСФЗ 9, оскільки не здійснює операції з деривативами або іншими інструментами хеджування. Основні фінансові ризики Компанії є обмеженими та не потребують використання складних механізмів управління, зокрема хеджування. Управління ризиками здійснюється шляхом операційного контролю, планування грошових потоків та дотримання принципу пропорційності. Відповідно, вплив операцій хеджування на фінансову звітність Товариства відсутній.

Ризик ліквідності – ризик того, що Товариство матиме труднощі при виконанні зобов’язань, пов’язаних із фінансовими зобов’язаннями, що погашаються шляхом поставки грошових коштів або іншого фінансового активу. Товариство здійснює контроль ліквідності шляхом планування поточної ліквідності. Товариство аналізує терміни платежів, які пов'язані з дебіторською заборгованістю та іншими фінансовими активами, зобов’язаннями, а також прогнозні потоки грошових коштів від операційної діяльності.

Ринковий ризик – це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових цін. Ринковий ризик охоплює три типи ризику: інший ціновий ризик, валютний ризик та відсотковий ризик. Ринковий ризик виникає у зв’язку з ризиками збитків, зумовлених коливаннями цін на акції, відсоткових ставок та валютних курсів. Товариство наражатиметься на ринкові ризики у зв’язку з інвестиціями в цінні папери та інші фінансові інструменти. Валютний ризик – це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструменту коливатимуться внаслідок змін валютних курсів. Товариство не було схильне до валютного ризику оскільки не мало жодних монетарних активів або зобов'язань деномінованих в іноземній валюті.

Відсотковий ризик - це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових відсоткових ставок. Керівництво Товариства усвідомлює, що відсоткові ставки можуть змінюватись і це впливатиме як на доходи Товариства, так і на справедливу вартість чистих активів.

Станом на 31 грудня 2024 року Товариство не має зобов'язань, отриманих під відсоток. Відповідно, відсотковий ризик відсутній.

Інший ціновий ризик - це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових цін (окрім тих, що виникають унаслідок відсоткового ризику чи валютного ризику), незалежно від того, чи спричинені вони чинниками, характерними для окремого фінансового інструмента або його емітента, чи чинниками, що впливають на всі подібні фінансові інструменти, з якими здійснюються операції на ринку.

Ризик ліквідності - ризик того, що Товариство матиме труднощі при виконанні зобов'язань, пов'язаних із фінансовими зобов'язаннями, що погашаються шляхом поставки грошових коштів або іншого фінансового активу.

Товариство здійснює контроль ліквідності шляхом планування поточної ліквідності. Товариство аналізує терміни платежів, які пов'язані з дебіторською заборгованістю та іншими фінансовими активами, зобов'язаннями, а також прогнозні потоки грошових коштів від операційної діяльності.

Інформація щодо недисконтованих платежів за фінансовими зобов'язаннями Товариства в розрізі строків погашення представлена наступним чином:

Товариство  визначає справедливу вартість фінансових та нефінансових активів і зобов'язань відповідно до вимог МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості".

Справедлива вартість визначається як ціна, яка була б отримана при продажу активу або сплачена при передачі зобов'язання в звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки.
Оцінка здійснюється з урахуванням:

Товариство застосовує оцінку за справедливою вартістю до:

1. Фінансових активів: інвестиції в цінні папери (за наявності); корпоративні права; інші фінансові інструменти (у разі класифікації FVTPL або FVOCI).

2. Фінансових зобов'язань у випадках, передбачених МСФЗ 9.

Дебіторська та кредиторська заборгованість обліковуються за амортизованою собівартістю. Їх балансова вартість приблизно дорівнює справедливій вартості через короткостроковий характер.

Товариство здійснює оцінку справедливої вартості на кожну звітну дату для активів та зобов'язань, щодо яких така оцінка вимагається МСФЗ 9 та МСФЗ 13.

 Рівень ієрархії справедливої вартості, до якого належать оцінки справедливої вартості

Всі активи та зобов'язання, справедлива вартість яких оцінюється або розкривається у фінансовій звітності, класифікуються в рамках описаної нижче ієрархії джерел справедливої вартості на підставі вихідних даних самого нижнього рівня, які є значущими для оцінки справедливої вартості в цілому.

Рівень І - Ринкові котирування цін на активному ринку ідентичних активів або зобов'язань (без будь-яких коригувань).

Рівень ІІ - Моделі оцінки, в яких суттєві для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до найбільш низького рівня ієрархії, є прямо або опосередковано спостережуваними на ринку.

Рівень ІІІ - Моделі оцінки, в яких суттєві для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до найбільш низького рівня ієрархії, не є спостережуваними на ринку. Товариство здійснює безперервні оцінки справедливої вартості активів та зобов'язань, тобто такі оцінки, які вимагаються МСФЗ 9 та МСФЗ 13 у звіті про фінансовий стан на кінець кожного звітного періоду.

Зобов'язання первісно визнаються за справедливою вартістю, яка дорівнює сумі надходжень мінус витрати на проведення операції. У подальшому суми фінансових зобов'язань відображаються за амортизованою вартістю за методом ефективної ставки відсотка, та будь-яка різниця між чистими надходженнями та вартістю погашення визнаються у прибутках чи збитках протягом періоду дії запозичень із використання ефективної ставки відсотка.Первісна та подальша оцінка поточних зобов’язань, якщо вплив дисконтування є несуттєвим здійснюється за сумою первісного рахунку та вартістю погашення.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Нематеріальні активи обліковуються та відображаються у фінансовій звітності Товариства у відповідності з МСБО 38. Нематеріальні активи придбані окремо, первісно визнаються за вартістю придбання. Нематеріальні активи - активи, що контролюються Товариством, не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані окремо від Товариства та використовуються протягом більше 1 року. Амортизація нематеріальних активів починається з місяця, наступного за місяцем, коли такий актив стає придатним до використання. Амортизація нараховується з використанням прямолінійного методу. Якщо строк корисного використання відповідно до правовстановлюючого документа не встановлено, такий строк становить 5 років безперервної експлуатації нематеріального активу. Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на дослідження; витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; витрати на створення, реорганізацію та переміщення Товариства або його частини; витрати на підвищення ділової репутації Товариства, вартість періодичних видань тощо.

Визнання інвестиційної нерухомості До інвестиційної нерухомості Товариство відносить нерухомість (землю чи будівлі, або частину будівлі, або їх поєднання), утримувану на правах власності або згідно з угодою про фінансову оренду з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для: - використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або - продажу в звичайному ході діяльності. Інвестиційна нерухомість визнається як актив тоді і тільки тоді, коли: - є ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, які пов’язані з цією інвестиційною нерухомістю; - собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити. Якщо будівлі включають одну частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та другу частину для використання у процесі діяльності Товариства або для адміністративних цілей, в бухгалтерському обліку такі частини об'єкту нерухомості оцінюються та відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. Первісна та послідуюча оцінка інвестиційної нерухомості Первісна оцінка інвестиційної нерухомості здійснюється за собівартістю. Витрати на операцію включаються до первісної вартості. Собівартість придбаної інвестиційної нерухомості включає ціну її придбання та будь-які витрати, які безпосередньо віднесені до придбання. Безпосередньо віднесені витрати охоплюють, наприклад, винагороди за надання професійних юридичних послуг, податки, пов’язані з передачею права власності, та інші витрати на операцію. Оцінка після визнання здійснюється за справедливою вартістю на дату оцінки. Прибуток або збиток від зміни в справедливій вартості інвестиційної нерухомості визнається в прибутку або збитку. Амортизація на такі активи не нараховується. Справедлива вартість інвестиційної нерухомості зазвичай визначається із залученням незалежного оцінювача. Періодичність перегляду справедливої вартості зумовлюється суттєвими для обліку коливаннями цін на ринку подібної нерухомості. Справедлива вартість незавершеного будівництва дорівнює вартості завершеного об’єкта за вирахуванням витрат на закінчення будівництва. Якщо оцінити справедливу вартість неможливо, Товариство обирає для оцінки об’єктів інвестиційної нерухомості модель оцінки за собівартістю відповідно до МСБО 16 та застосовує такий підхід до всієї інвестиційної нерухомості, при цьому розкриваються причини, з яких не використовується справедлива вартість.

Станом на 31.12.2024 року фінансові інвестиції  складають 26 250,00 грн.(0.6307% у статутному капіталі), які представлені часткою в статутному капіталі ТОВ "БЕРЕГ СТРОЙ СЕРВІС 2017" (код ЄДРПОУ41766720).

-

-

-

-

Товариство класифікує непоточний актив як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання. Непоточні активи, утримувані для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох величин: балансовою або справедливою вартістю з вирахуванням витрат на операції, пов'язані з продажем. Амортизація на такі активи не нараховується. Збиток від зменшення корисності при первісному чи подальшому списанні активу до справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж визнається у звіті про фінансові результати.

Товариство здійснює оцінку зменшення корисності активів відповідно до вимог МСБО 36 "Зменшення корисності активів" та МСФЗ 9 "Фінансові інструменти". На кожну звітну дату Товариство оцінює наявність ознак можливого зменшення корисності активів. У разі виявлення таких ознак визначається сума відшкодування активу.

Сума відшкодування визначається як більша з двох величин: справедлива вартість за вирахуванням витрат на продаж або цінність у використанні. Якщо балансова вартість активу перевищує його суму відшкодування, визнається збиток від зменшення корисності.

Для нефінансових активів Товариство оцінює зменшення корисності на індивідуальній основі або на рівні одиниць, що генерують грошові потоки (CGU), якщо актив не генерує незалежні грошові потоки. Основними індикаторами зменшення корисності є суттєве погіршення фінансового стану контрагента, негативні зміни у ринковому середовищі або економічних умовах, а також зниження очікуваних майбутніх грошових потоків.

Фінансові активи оцінюються на предмет зменшення корисності відповідно до моделі очікуваних кредитних збитків (ECL). Товариство визнає резерв під очікувані кредитні збитки за фінансовими активами, що обліковуються за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.

Оцінка очікуваних кредитних збитків здійснюється з урахуванням ймовірності дефолту, рівня втрат у разі дефолту та експозиції на дату дефолту. Для короткострокової дебіторської заборгованості може застосовуватися спрощений підхід, що передбачає визнання очікуваних кредитних збитків за весь строк дії інструменту.

Товариство використовує як індивідуальну, так і портфельну оцінку фінансових активів залежно від їх суттєвості та однорідності. При оцінці враховується історична інформація, поточні умови та прогнозні макроекономічні фактори.

Збитки від зменшення корисності визнаються у складі прибутку або збитку звітного періоду. У разі подальшого відновлення корисності активу (крім гудвілу) раніше визнаний збиток може бути частково або повністю сторнований.

Станом на звітну дату Товариство оцінює, що ризики зменшення корисності активів є обмеженими, а визнані резерви є достатніми для покриття очікуваних втрат. Процедури оцінки зменшення корисності є складовою системи управління ризиками та внутрішнього контролю Товариства.

Інформація щодо резервів під очікувані кредитні збитки, їх змін протягом періоду та впливу на фінансову звітність розкривається у відповідних примітках.

Первісна оцінка активу Товариство на дату початку оренди оцінює і визнає на балансі актив у формі права користування за первісною вартістю, що включає: - величину первісної оцінки зобов'язання з оренди; - орендні платежі на дату початку оренди або до такої дати за вирахуванням отриманих стимулюючих платежів з оренди; - будь-які початкові прямі витрати, понесені орендарем, включаючи мотиваційні виплати при укладанні договорів оренди з фізичними особами; - оцінку витрат, які будуть понесені при демонтажі і переміщенні базового активу, відновленні ділянки, на якому він розташовується, або відновлення базового активу до стану, яке вимагається згідно з умовами оренди, за винятком випадків, коли такі витрати понесені для виробництва запасів. Товариство такі витрати визнає у складі первісної вартості активу в формі права користування в момент виникнення у неї зобов'язання щодо таких витрат. Первісна оцінка зобов’язань На дату початку оренди Товариство оцінює зобов'язання з оренди з поступовим зниженням вартості орендних платежів, які ще не здійснені на цю дату. Орендні платежі дисконтуються з використанням процентної ставки, закладеної в договорі оренди, якщо така ставка може бути легко визначена. Якщо таку ставку визначити неможливо, Товариство використовує середню відсоткову ставку за кредитами банків за повний попередній місяць, що передує даті початку оренди. За відсутності кредитів береться ставка, за якою Товариство могло отримати кредит у звітному чи попередньому календарному році за результатами переговорів.. На дату початку оренди орендні платежі, які включаються в оцінку зобов’язань з оренди, складаються з: - фіксованих платежів за вирахуванням будь-яких стимулюючих платежів з оренди до отримання; - змінних орендних платежів, які залежать від індексу або ставки, початково оцінені з використанням індексу або ставки на дату початку оренди; - суми гарантованої ліквідаційної вартості. Подальша оцінка активу в формі права користування Після дати початку оренди Товариство оцінює актив у формі права користування із застосуванням моделі обліку за первісною вартістю. Для застосування моделі обліку за первісною вартістю Товариство оцінює актив у формі права користування за первісною вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення з коригуванням на переоцінку зобов'язання по оренді в результаті перегляду (індексації) орендної плати. Подальша оцінка зобов’язань Товариство після дати початку оренди оцінює розрахунки по оренді наступним чином: - збільшуючи балансову вартість для відображення відсотків по зобов'язанням з оренди; - зменшуючи балансову вартість для відображення здійснених орендних платежів; - переоцінюючи балансову вартість для відображення переоцінки або модифікації договорів оренди, або для відображення переглянутих в договірному порядку фіксованих орендних платежів. Відсотки за зобов'язаннями з оренди в кожному періоді протягом терміну оренди визнаються в сумі, яка розраховується з незмінної періодичної процентної ставки на залишок зобов'язання з оренди через використання субрахунку для відображення поточної частини орендних зобов’язань. Після дати початку оренди Товариство визнає в фінансових витратах (за винятком випадків, коли витрати включаються до балансової вартості іншого активу з використанням інших чинних стандартів) відсотки по зобов'язанням з оренди, а змінні орендні платежі, не включені в оцінку зобов'язання з оренди – у собівартості, адміністративних чи збутових витратах залежно від цільового використання активів аналогічно до витрат з амортизації активів з права користування. Витрати по змінним платежам визнаються в періоді, в якому настає подія або умова, що призводить до здійснення таких платежів. Чергові виплати з орендної плати (у тому числі з відображенням податкового кредиту з податку на додану вартість в оподатковуваних операціях) відображаються через окремий субрахунок поточних розрахунків за довгостроковими зобов’язаннями. Для короткострокової оренди та для оренди, за якою базовий актив є малоцінним ( вартість активу не перевищує 5000 дол.США за курсом НБУ на дату підписання Договору оренди або дату пролонгації) МСФЗ 16 не застосовується. У звітному періоді Товариством прийнято рішення не застосовувати вимоги параграфів 22-49 МСФЗ 16 «Оренда» до обліку за договором оренди офісного приміщення. Така оренда визнана в якості короткострокової, зобов’язання з оренди або актив у формі права користування за таким договором не визнаються.

Всі винагороди працівникам на Товаристві обліковуються як поточні у відповідності з МСБО 19. В процесі господарської діяльності Товариство сплачує обов’язкові внески до Пенсійного фонду України ( у складі єдиного соціального внеску) та інші державні фонди соціального страхування за своїх працівників у розмірі, визначеному законодавством України. Також законодавством України передбачені виплати при звільнені працівників, винагороди та премії. Виплати, які пов’язані з нарахуванням/використанням резервів є виплати по відпусткам. Інших виплат працівникам на Товаристві не передбачено.

Товариство є платником податку на прибуток на загальний підставах. Витрати з податку на прибуток визначаються та відображаються у фінансовій звітності Товариства відповідно до МСБО 12 ,,Податки на прибуток ”. Податок на прибуток обчислюється виходячи з бухгалтерського фінансового результату (прибутку чи збитку). В Податковому обліку податок на прибуток обчислюється враховуючи/ не враховуючи різниці, передбачені ПКУ в залежності від суми доходу за останній рік за даними бухгалтерського обліку. Сума податку на прибуток включає суму поточного податку за рік і суму відстроченого податку. Податок на прибуток відображається в складі прибутку або збитку в повному обсязі, за винятком сум, що відносяться до операцій, відображених у складі іншого сукупного доходу, або до операцій із власниками, відображених безпосередньо на рахунках власних засобів, які, відповідно, входять в склад іншого сукупного прибутку або безпосередньо в складі власних засобів. Поточний податок на прибуток розраховується виходячи з передбачуваного розміру оподатковуваного прибутку за звітний період з урахуванням ставок по податку на прибуток, що діяли станом на звітну дату, а також суми зобов'язань, що виникли в результаті уточнення сум податку на прибуток за попередні звітні періоди. Відстрочений податок відображається у відношенні тимчасових різниць активів, що виникають між балансовою вартістю, активів і зобов'язань, що визначаються для цілей їх відображення в фінансовій звітності, і їх податковою базою. Відстрочений податок не визнається у відношенні наступних тимчасових різниць: різниці, пов'язані з відображенням у фінансовій звітності гудвіла та ті, що не зменшують базу оподаткування; різниці, що відносяться до активів чи зобов'язань, факт первісного визнання яких не впливає ні на бухгалтерський, ні на оподатковуваний прибуток. Величина відстроченого податку визначається виходячи зі ставок податку на прибуток, які будуть застосовуватися в майбутньому, у момент відновлення тимчасових різниць, ґрунтуючись на діючих або по суті введених у дію законах станом на звітну дату. Вимоги по відстроченому податку відображаються в тій мірі, у якій існує ймовірність того, що в майбутньому буде отриманий оподатковуваний прибуток, достатній для покриття тимчасових різниць, неприйнятих витрат по податках і невикористаних податкових пільг. Розмір вимог по відстроченому податку зменшується в тому розмірі, у якому не існує більше ймовірності того, що буде отримана відповідна вигода від реалізації податкових вимог.

Товариство застосовує МСФЗ 8 "Операційні сегменти" для розкриття інформації про операційні сегменти.

Операційний сегмент визначається як компонент Товариства, який:

Керівництво КУА регулярно аналізує результати діяльності Товариства цілому як єдиний операційний сегмент. Основний вид діяльності Товариства - надання професійних послуг з управління активами інституційних інвесторів, що регулюється законодавством України та здійснюється на підставі ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Товариство не має окремих операційних сегментів за видами послуг, продуктами, географічними регіонами чи іншими суттєвими характеристиками, оскільки:

Отже, Товариство має один звітний операційний сегмент - діяльність з управління активами.

Інформація про доходи, витрати, активи та зобов'язання цього сегменту відповідає показникам, відображеним у Звіті про фінансовий стан, Звіті про прибутки та збитки та інших формах фінансової звітності Компанії.

Додаткові розкриття відповідно до МСФЗ 8 не вимагаються, оскільки Товариство не має кількох звітних сегментів, які відповідають кількісним порогам (10% за доходами, прибутком/збитком або активами) або потребують окремого розкриття для розуміння фінансових результатів та ризиків.

У разі суттєвих змін у структурі діяльності Товариства (наприклад, запуск нового напрямку управління активами з суттєво відмінними характеристиками ризику та прибутковості) інформація за операційними сегментами буде переглянута та розкрита відповідно до вимог МСФЗ 8.